А вони невмирущі, як фенікси

пили, їли, співали.

(Це було 19.08.1947р.)

Нічого енкаведистська зграя

не збагнула, не узнала…

Мама Марія тризуб з могили

“Борцям за волю України”

в стріху своєї стодоли сховала.

Весною 1980 року Мартинюк Василь

стодолу шифером перекривав —

тризуб знайшов,

в руки мамі Марії віддав.

За героїчну витримку,

за любов до України,

за все, що знав і пережив,

за пройдені в тривозі роки —

низький уклін і шана

йому, його родині

Господнє Благословенство на віки!

Нема смереки на топографічній карті,

та є в нас Незалежна Україна,

є Тризуб, Синьо-жовтий прапор

і невмируща пам’ять

про Борців за волю України.

Ми в Бога того варті.

7 квітня 1994р.