А вони невмирущі, як фенікси

“сердечно” полічили…

На другий день прийшли, —

своїм очам не йняли віри.

—А ти єщо жива? — рішили:

—Ілі, Пєтровна, нє обайдьошса

без Сібірі, ілі єль ету

дня за два, чтоби спілілі…

Гудів мотор,

тривожилась пила

і каркали ворони,

стинали, різали,

гілки рубали

без перешкод,

без заборони…

Красу Карпат — смереку,

як Статую Свободи,

в центрі села,

за що карали?

В хаті мами Марії

підлогу зняли,

шомполами землю

раз-по-раз пробивали,

Бандерівців шукали.

На пні смереки, як на подіумі,

чечотку й кабардінку танцювали,