А вони невмирущі, як фенікси

мінялись з фронту,

втомлені, кволі,

щоб відпочити, набратись сили,

спали в стодолі.

Всі офіцери, що були в штабі,

вночі не спали;

радились-думали,

карту околиць бойових дій

в планшеті мали.

На карті цій — наша смерека,

як орієнтир, помітна

зблизька й здалека.

Від неї з півночі

позначена дорога,

з півдня — Млинівка,

чуть дальше ріки — Прут і Сопівка.

На заході Княждвірські тисові ліси,

все добре видно,

все можна розпізнати,

все знайти.

То тут, то там

рясненьким прочерком,

неначе змійки, простягнулися

фронти, фронти, фронти…

А в хаті штаб не знав спокою