А вони невмирущі, як фенікси

цілющі пахощі

із хвої роздавала.

Стовбур у неї був

грубезний від самої землі

до рівня хати,

а щоб її обняти,

людей із троє

кругом смереки мали б стати…

Жив під смерекою Сірко:

—Гав-гав, гав-гав!

Своїх по нюху пізнавав,

ластився і мовчав.

Та недруга пес відчував здалека,

невже навчила так його смерека?

Оця смерека бачила

і пережила не одних собак:

австрійців і поляк,

солдат Росії і фашистів.

З життям прийшлось їй розпрощатись

в час другого приходу “освободітєлєй” —

енкаведистів і чекістів.

Фронт наближався.

Біля смереки в хаті днів чотири

квартирував німецький штаб,

підсолював нашу смереку