А вони невмирущі, як фенікси

Більше ні з ким

не сміла розмовляти,

Цю рукавицю від мами з дому

несла і знала:

коли, кому і “щось” я маю передати.

Ну, а весною, восени

за Прут в олійницю

любила я ходити,

щоб з конопляного насіння

пахучої зеленої олії збити.

Хоч як було тепло,

дід Гриць під капелюхом

заплетену довгу косу ховав.

Вернувшись із війни австрійської,

волосся більше не втинав.

А як Господь йому в роботі помагав.

Сам змайстрував олійницю і млин,

а в полі орав і сіяв

єдиний в діда Гриця

статечний господарський син.

Та в п’ятдесяті роки

усе перемінилось…

В селі за Прутом

немало хат згоріло.

Повстанці полягли в боях,