А вони невмирущі, як фенікси

їх швидко сприймають:

- "Мой паровоз, вперьод лєті,

в камунє астановка!..."

"Вихаділа на берег Катюша", -

на весь ліс співають.

Хоч приїхали першими,

та рацпропозицію ми мовчки сприйняли,

щоби Шепарівці за списком алфавіту

своєї черги ждали.

Потім, щоб квитки, значки комсомольські

урочисто вручити,

рішили нас серед ночі

додому не пустити.

Вдосвіта вертались,

здавалось, все буде щасливо,

по дорозі ніхто нас не зупиняв...

А як залишилось півкілометра до школи -

зчинилося диво.

З лісу справа й зліва

на дорогу вийшли

люди незнайомі...

Фіру з нами зупинили

й почали питати:

- Що ви були в Коршеві,

в комсомолі на прийомі? -