А вони невмирущі, як фенікси

(інсульт, параліч, оніміння) знущалась.

Мамі моїй минуло років п’ятдесят,

як я її у Вельському районі

на цвинтарі в Зяблусі поховала.

Відколи себе пам’ятаю,

молилась щиро до Святої Тройці,

до Сина Божого Ісуса,

завжди носила Хрестик оцей

від матінки своєї,

і твердо вірила, що я спасуся.

На рідну землю повернулась,із двоюрідними щасливо поріднилась.

Тривожну біль серце моє відчуває

таку, як була колись “у боксі”,

якщо почую, що хтось

на незалежність України нарікає…

Це той, хто не знає,

як велась за незалежність

віковічна боротьба на Україні.

Нехай виїздить чим швидше

й поживе без Батьківщини

в Сибірі, в Мордовії, на Сахаліні!”

9.09.1999р.

Ганна Григорчук – Микитюк, “Дівчинка з криївки”, Роман Захарчук - скульптор статуї Матері Божої, що на буль-варі Л.Українки, Ольга Юрчишин.

22 серпня 1999 року

"МОЙ ПАРАВОЗ, В СІБІРЄ АСТАНОВКА"