А вони невмирущі, як фенікси

ще й досі не знайдено…

Дрижать тлінні останки

полеглих повстанців,

закатованих, побитих, розстріляних…

Невідомо одне:

коли буде піднято їх прах?

Вони не спалені, не розпорошені:

чи знайдуться вони?

Чи зійдуться до них на свято

газетою запрошені?

На Волині, на Львівщині

перші літописи книг

про Борців “Нескореної України”

почали видавати.

Тільки Коломия

місця “Саду Гетсиманського”

ще й досі не знайшла,

не хоче розшукати.

Розмова про видавництво книги

дороговизною мотивується.

Йде якась незугарна

нетактична профанація:

ніби видавцям за таку книгу

2 том “Літопису Нескореної України”

буде присвоєно вчений ступінь,