А вони невмирущі, як фенікси

а описи кураторів —

комусь готова дисертація.

Деякі члени “Меморіалу”

до інших партій стали залучені,

уже й забули, що в Коломиї

стогне земля,

дрожить від крові й праху

нескорених повстанців замучених.

Прийдеш, розпитуєш, —

вдають, що дуже працюють,

повсідались у м’які крісла,

Україну “будують”…

На криваву рапсодію

рукою махнули,

наче отупіли, оглухли, не чують.

Репресовані чим раз більше

слабнуть-слабнуть, помирають,

а в тих, що доживають віку,

сум і сльози на обличчі,

більшість мовчать,

в скорботі великій.

Дем’янів Лаз, Яблунів,

Гвіздець, Печеніжин

знайшли своїх,

а Душі закатованих у Коломиї