А вони невмирущі, як фенікси

перепілки гратись.

Поставали в пари хлопці і дівчата,

почали співати:

“Ходить жук по жуках,

а дівчина по руках”.

В синій суконочці,

в біленьких панчошках

по руках ходжу,

за голови дівочі держуся,

нехотячи на суконочку стала,

а спідничка розпоролась,

на травичку впала.

Плачу й кажу мамі:

- Ходила по руках з гонором -

суконочка попоролась,

йду додому з соромом.

Як років п’ять мені було,

а дівчинці Рузі - тільки чотири,

(пізніше це мого брата

Миколи - дружина)

Ми з Рузею за руки взялись,

замість напрямку міста йти

назустріч моїй мамі -

в Шепарівському лісі зробились...

Чужих дітей побачили люди,