А вони невмирущі, як фенікси

як мати застерігала повсякчас

протоптаною стежкою ходити,

щоб на снігу своїх слідочків не робити.

Тепер над тим роздумую,

в цьому дивного нема нічого…

Просто мій Ангел-хоронитель

оберігав мене від всього злого.

Приходилось мені зимою

до Пруту підбігати, стою-постою,

сміливості наберусь і спитаю:

—Діду Грицю, чи це не ваша рукавиця?

—Моя, не бачиш, що моя,

я ополонку на ріці робив,

із поспіху її на снігу загубив.

А іншим разом

від перевізника вуйка Горецького

йдучи, наздоганяю

білолицю красиву молодицю,

яка прошепотіла:

—Може ти підняла мою рукавицю?

Дивись, у мене до цієї рукавиці пара,

узор такий самий,

а на долоні, щоб не рвалась,

пришила латку…

О, дякую, що не загубилась.(значить усе в порядку).