А вони невмирущі, як фенікси

Таки вродилася у перший день

зелених свят - Святого Духа.

Без болю матері дівчаточко

прийшло на Божий світ,

не закричало навіть...

- Невже німе дитя це має бути,-

залилася сльозами мати,-

- Боже, Ти мою долю знаєш,

за що мене дівчинкою четвертою караєш?

Піднялася якось, взяла відерце,

пішла корівоньку здоїти,

бо на сніданок схочуть їсти діти.

Заплакана зайшла до хати,

прилягла засмучена й заснула.

І голос через сон почула,

слова такі виразні та благі:

- Твоїй старшенькій і оцій

не буде треба твого поля,

доню цю маєш охрестити Оля.

Не плач, Маріє,

ця найщиріша тобі дитина буде,

за діточок своїх молись щодня,

в опіці Господній буде твоя сім’я.

Від здивування матінка очі відкрила,

у сяйві постать Богородиці впізнала.