Іспит з курсу Теорія фінансів 3
Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і мето¬дів створення й використання фінансових ресурсів поряд з ін¬шими економічними категоріями і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл ВВП. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції. При формуванні ціни виробником вра¬ховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна су¬ма накопичень у формі прибутку.
Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впли¬ву фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та вико¬ристанням ВВП.
Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню її структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, ви¬користовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійно¬го фонду та фонду соціального страхування. Ціни можуть бу¬ти змінені завдяки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.
Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Во¬ни здійснюють не лише первинний розподіл ВВП на рівні виробничої структури, а й подаль¬ший перерозподіл через бюджетну систему.
У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною приро¬дою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.
Для виплати заробітної плати на підприємстві створюєть¬ся фонд фінансових ресурсів. Проте людина, одержавши заробітну плату, використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди грошових засобів для придбання товарів три¬валого користування, цінних паперів із метою одержання до¬ходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.
Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однако¬ву економічну природу. Вони виражають рух вартості ВВП. Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а на іншому — потреба в них. При нестачі у підприємницьких структур коштів для ви¬робничої діяльності та розширення виробництва вони вико¬ристовують кредит як джерело формування фінансових ресур¬сів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час
На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансуван¬ня загальнодержавних потреб, а також місцевого самовряду¬вання, може використовувати кредити банків, кошти населен¬ня і міжнародних фінансових організацій.
Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фі¬нанси здійснюють розподіл і перерозподіл ВВП, а кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу тільки з тимчасово вільними коштами — акуму¬лює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. А для фінансів характерний рух без умови повернення.
Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридич¬ної або фізичної особи.
12. Внутрішні держ. запозичення, їх доцільність та напрямки.
Для кожної країни питання як зовнішньої, так і внутріш¬ньої заборгованості завжди мають свою актуальність. На об¬слуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси.
Мобілізація коштів на внутрішньому ринку має деякі від¬мінності. Найпоширенішою формою внутрішніх запозичень є позики. За їх допомогою мобілізуються тимчасово вільні кош¬ти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб дер¬жави. Держава випускає і продає цінні папери, як правило, облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продають¬ся й гасяться. З огляду на номінальну вартість облігацій ви¬плачуються проценти.
Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами та розповсюджуватися лише серед насе¬лення або лише серед юридичних осіб. Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні і безпрограшні.За виграшними позиками власники облігацій одержують твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облі¬гації. При виграшних позиках увесь дохід власники облігацій одержують у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш. Безпрог¬рашні позики випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації. Безпроцентні позики не передбачають виплату доходів, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку. Вартість кожної випущеної облігації дорівнює ціні товару (легкового автомобіля, телевізора, холодильника тощо). Місцеві органи влади можуть проводити цільові позики на будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлено населення регіону. За строками погашення позики поділя¬ються на короткотермінові (до 5 років) і довготермінові (по¬над 5 років).