Іспит з курсу Теорія фінансів 3

Зведені загальнодержавні фінансові плани відображають рух фінансових ресур¬сів на макрорівні, тобто масштаби перерозподілу фінансових ресурсів, що здійснюються за допомогою фінансової системи держави. До їх числа належать баланс фінансових ресурсів і витрат держави, зведений бюджет держави, державний бюджет, бюджет пенсійного фонду.

Зведені фінансові плани загальнодержавного характеру відрізняються передусім своєю структурою, змістом, об'єктом та сферою руху ресурсів, методами планування і призначен¬ням, їхнє основне призначення полягає у тому, щоб:

— визначити обсяг фінансових ресурсів, які створювати¬муться в державі в усіх секторах економіки, та їхнє викорис¬тання, грунтуючись на наявних можливостях;

— відобразити основні напрямки фінансової політики дер¬жави упродовж певного періоду, з огляду на фінансові можли¬вості щодо задоволення загальнодержавних потреб.

Центральне місце в системі зведених фінансових планів, незалежно від моделі економіки, що існує в державі, посідає державний бюджет. Саме він є найдієвішим інструментом щодо здійснення фінан¬сової політики.

Індивідуальні фінансові плани, тобто плани окремих під¬приємницьких структур, різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління.

За умов ринкової економіки відбувається перехід до між¬народних стандартів у галузі фінансового планування. Мається на увазі розробка бізнес-планів, в яких значне міс¬це відведено розрахункам фінансових показників. Бізнес-плани включають низку таблиць і балансових розрахунків, за якими прогнозуються обсяги доходів, витрат, взаємовід¬носини з державними фінансовими інститутами.Усю сукупність фінансових планів, залежно від періоду їхньої дії, можна поділити на оперативні, поточні й перспек¬тивні фінансові плани. Оперативні складаються терміном до одного року, тобто на місяць, квартал. Поточні діють протя¬гом одного року. Перспективні складаються більш як на один рік.

Усі фінансові плани мають форму балансу, тобто прибут¬кові й видаткові розділи. Деякі з них називаються фінансовим балансом. На нашу думку, фінансовий баланс і фінансовий план — поняття тотожні. Кожний фінансовий план тільки то¬ді має практичне значення, коли існує збалансованість при¬буткової й видаткової частин.

23. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умо¬вою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є ВВП.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси ві¬докремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові ма¬теріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси — це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання ВВП, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національ¬ного банку, державних страхових органів, державних кредит¬них установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі зна¬ходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина — у розпорядженні населення в формі вкладів, зао¬щаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінан¬сових установах.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосо¬вуються різні форми й методи створення та використання фі¬нансових ресурсів.