Іспит з курсу Теорія фінансів 3

Конституцією України на Кабінет Міністрів як вищий ор¬ган виконавчої влади покладено завдання проведення фінан¬сової, цінової, інвестиційної та податкової політики. Він також розробляє проект Закону "Про Державний бюджет України" і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України державного бюджету України, подає до Верховної Ради України звіт про його виконання.

Систе¬му фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, роз¬робку й реалізацію фінансової політики. Для оперативного керівництва створюється колегія, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

На колегії розглядаються проекти нового фінансового за¬конодавства, звіти керівних працівників міністерства й під¬звітних йому фінансових органів, проекти бюджету й питання контролю за його виконанням. В апараті міністерства створю¬ються управління й відділи. На Міністерство фінансів покла¬дені такі основні функції:

— підготовка проекту державного бюджету України, по¬дання його до Кабінету Міністрів, а після схвалення від імені уряду — до Верховної Ради,

— організація виконання бюджетів, підготовка звіту про його виконання й подання звіту на затвердження до Верхов¬ної Ради;

— розробка проектів нового фінансового законодавства та нормативних актів з фінансових питань;

— обгрунтування основних положень фінансової політики держави й подання на розгляд уряду й парламенту України концепції бюджетної та податкової політики;

— розгляд і реалізація управлінських рішень, пов'язаних із використанням фінансових ресурсів;

— здійснення контролю за дотриманням фінансового за¬конодавства всіма органами управління;— керівництво оперативною роботою фінансових органів різних рівнів;

— контроль, ревізія, перевірка фінансово-господарської ді¬яльності всіх державних організацій, установ і підприємств.

62. Вплив фінансової системи на темпи й пропорції розвитку економіки

Окремі складові фінансової системи, тобто підсистеми, мають конкретне функціональне призначення в обслуговуван¬ні відтворювальних процесів в економіці. Проте кінцева мета їхнього впливу єдина — створення умов економічного зрос¬тання і забезпечення на його основі підвищення суспільного добробуту.

Держава, використовуючи фінансові методи, може регу¬лювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економі¬ки Для цього використовується насамперед податковий меха¬нім. Надаючи податкові пільги, вона сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати

сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запро¬ваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних еконо¬мічних зон тощо.

Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інстру¬ментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й со¬ціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок подат¬ків і пільг при оподаткуванні.

Значніші можливості є у бюджету щодо впливу на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні саме з бюджету і насамперед витрат на розвиток економіки. Так, із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об'єктів загальнодержавного значення, фі¬нансуються науково-технічні програми.