Іспит з курсу Теорія фінансів 3
Третій напрямок має на меті зближення рівнів життя різ¬них груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зу¬силь. Такими причинами можуть бути підвищене навантажен¬ня утриманців на працездатних; стан здоров'я; вік; втрата ро¬боти; кризові явища в економіціСоціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадянам — це об'єктивна необхідність для будь-якої пра¬вової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні та¬ких гарантій є мірилом її цивілізованості.
Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює умови дія самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаю¬чи у громадян частину створеного ними доходу, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага й послуги у фор¬мі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культур¬ного обслуговування, соціального страхування та забезпечен¬ня; по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу надає певну кількість благ і послуг тим грома¬дянам, які за станом фізичного здоров'я не спроможні самі за¬безпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам із дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, на¬дання різних видів допомоги).
Загальна сума благ і послуг, що споживаються населенням за відповідний проміжок часу, становить фонд споживання. Його обсяг завжди обмежений розмірами створеного валового внутрішнього продукту, а також іншими обов'язковими вира¬хуваннями, які покликана здійснювати держава. Мається на увазі оборона, наукові дослідження, відшкодування збитків від стихійного лиха тощо.
Розмір коштів, які спрямовуються на соціальні гарантії на¬селенню, повинен мати науково обгрунтовану величину в за¬гальному обсязі фонду споживання, а будь-яке нове збільшен¬ня ресурсів, які спрямовуються на ці потреби, слід порівнювати з реальними можливостями кожного конкретного часу. В іншо¬му разі необгрунтоване збільшення ресурсів, які спрямовують¬ся на соціальний захист населення, потребуватиме додаткового вилучення податків із фонду оплати праці, що в кінцевому під¬сумку лише розширить масштаби перерозподілу і не збільшить обсягу фонду споживання.
69. Економічна природа й призначення міжнародних фінансівМіжнародні фінанси — це фонди фінансових ресурсів, створення і використання яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фі¬нансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посилен¬ням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси.
У розвитку світової економіки останніх десятиліть доміну¬ють процеси міжнародної фінансової інтеграції. Вони визна¬чають напрямки й пріоритети сучасного етапу інтернаціоналі¬зації господарського життя, впливають на формування принципів податкової та бюджетної політики і насамкінець на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.
На макрорівні інтеграція розвивається на основі ство¬рення економічних об'єднань із тим чи іншим ступенем уз¬годження їхніх національних, фінансових, митних союзів, уникнення подвійного оподаткування, зменшення і ліквіда¬ції бюджетного дефіциту тощо.
Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни — члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. Аналогіч¬но формується і використовується бюджет країн Європейсько¬го союзу та інших міждержавних утворень. Міжнародні орга¬нізації також можуть надавати фінансову допомогу окремим країнам. Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійс¬нюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів.
Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудо¬ва над національними фінансовими системами. Вони ефек¬тивніше виконують ті функції, які на міжнародному рівні од¬ній державі виконати неможливо або можна виконати з меншим ефектом. Нині ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів, тим країнам — членам міжнародних інститутів, які мають у цьому потребу. До їх складу входять: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвит¬ку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо.