Іспит з курсу Теорія фінансів 3

2. Прямі і не прямі податки їх переваги і недоліки.

Прямі П встановлюються безпос щодо плат¬ників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку без¬посередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Прямі податки вилучаються безпосередньо з власників майна, одержувачів доходів.

Прямі П сприяють такому розподілу П-ого тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оП-ня більшістю економістів світу ви¬знається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оП-ня потребує і складного механізму стягнення П-ів, бо виникають проблеми обліку об'єкта оП-ня й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих П-ів, П-ва с-ма не може обмежувати¬ся тільки ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи. Прямі податки:

- Реальні (земельний, домовий, на цінні папери), - Податки з прибутків (з населення, з корпорацій, на приріст капіталу, на спадщину, майновий),

Непрямі П встановлюються в цінах товарів та по¬слуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Наго¬лошуємо на тому, що, тільки прямо, бо оскільки непрямі П включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача. Непрямі податки: - ПДВ - Акцизи на окремі види товарів, - Мита: за походженням (експортні, імпортні), за цілями (фіскальні, протекційні, антидемпінгові), за ставками (специфічні, адвалерні, змішані).

Переваги непрямих П: 1) ці П сплачує багато платників за місцем створення нової вартості; 2) простота обрахування; 3) широка база оП-ня , що сприяє зростанню дох-в бюджету, вилученню П на всіх етапах руху товарів, сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підпр-кої діял-ті; 4)можливість застосування нульової ставки на експортні товари, що сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Чим розвинутіша країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки.

Історичний розвиток системи оП-ня привів до по¬ступового розмивання чітких відмінностей між прямими та не¬прямими П. Універсальні форми непрямих П— акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сфе¬ру вир-ва мають багато ознак прямого оП-ня, на¬самперед чітко визначений об'єкт оП-ня— обсяг обо¬роту чи додану вартість. При цьому об'єкти оП-ня частково збігаються: пряма форма — П на прибуток і не¬пряма форма — П на додану вартість, частину якої стано¬вить той же прибуток.

3. Фінансові показникиФінансові показники — це абсолютні величини, які характе¬ризують створення й використання фінансових ресурсів в еконоіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допо¬могою фінансів. Вони визначають кількісну й якісну характе¬ристику господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічної системи.

Сукупність фінансових показників створює систему, що розподіляється на зведені й індивідуальні показники. Зведені показники характеризують явища й процеси на макрорівні. Індивідуальні — деталізують зведені та доповнюють їх. Зведе¬ні фінансові показники можна умовно розподілити на загаль¬нодержавні, галузеві й територіальні.

До числа зведених фінансових показників належать: за¬гальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці держави, розміри фонду споживання та фонду нагромадження. Ці показники дають змогу визначити загальноекономічні про¬порції, рівень фінансового забезпечення показників економіч¬ного й соціального розвитку, рівень збалансованості прогноз¬них показників.

Зведені фінансові показники повин¬ні давати оцінку фінансового аспекту ефективності суспільно¬го виробництва протягом певного періоду в розрахунку на одиницю всіх затрат, які необхідні для його одержання. Про¬те ці зведені показники потребують додаткових розрахунків. До їх числа належить показник фінансових результатів вироб¬ництва. Він розраховується як відношення загальної суми одержаних фінансових ресурсів у державі до вартості основних і оборотних фондів і фонду заробітної плати. Показник фінан¬сових результатів виробництва дає змогу оцінити ефективність використання залучених до виробничого процесу ресурсів. Відносна aбo абсолютна їх економія приводить до зростан¬ня нагромаджень.