Іспит з курсу Теорія фінансів 3

Сміт навіть включає до джерел багатства нації три джерела — землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу створити для фінансової науки міцне економічне підґрунтя, оскільки ка¬пітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами.

Ідеї А. Сміта, викладені в його праці "Дослідження про ба¬гатство народів"До числа найобдарованіших і найпослідовніших прихильників учення А. Сміта належить Д. Рікардо. У своїй праці "Початок політич¬ної економії і оподаткування" він створює нову теорію подат¬ків, стосовно до якої всі податки сплачуються з прибутку ка¬піталіста, тобто усі податки в результаті перекладаються на підприємців, що може зменшити їхній прибуток. А прибуток підприємця — основне джерело доходів держави.

У другій половині XIX ст. значний внесок у фінансову науку зробив швейцарський фінансист Ж. Сісмонді. Він розглядав фінанси як засіб поліпшення життя народу.

Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки дер¬жавних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи.

18. Фінансова політика та фінансова безпека.

ФП держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. ФП — явище багатопланове і певною мі¬рою інтегроване. Вона включає як самостійні складові части¬ни — бюджетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, ін¬вестиційну політику, так і певні напрямки в галузі страхування, державного боргу, фондового ринку, співробіт¬ництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. Основною метою ФП є оптимальний роз¬поділ валового внутрішнього продукту між галузями народно¬го господарства, соціальними групами населення, територіями. Основним завданням фінансової політики є забезпечення фінансової стабільності в державі і на цій основі — досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку основного джерела підвищення суспільного добробуту. Але для цього фінансова політика повинна також сприяти зростанню ефективності виробництва і насамперед підвищенню продуктивності праці, впровадженню матеріале- та ресурсозберігаючих технологій, побудові раціональної структури економіки тощо. Тому першим принципом фінансової політики є неухильне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення. Іншим важливим напрямком фінансової політики держави є мобілізація й використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій. До таких соціальних гарантій належать освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливими для суспільства є соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомог.

Третій напрямок фінансової політики спрямований на запровадження такого фінансового механізму, який зумовлює раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини. ФП держави залежить від багатьох як зов¬нішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фак¬тори залежності держави від економічних взаємовідносин з ін¬шими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції до світових економічних систем тощо. Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, — це форма власності на основні засоби виробни¬цтва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. З огляду на це фінансова політика є динамічним процесом, що змінюєть¬ся і коригується з урахуванням практичної потреби.ФБ — поняття досить багатопла¬нове в економічному контексті та надзвичайно актуальне в по¬літичному, бо є результатом практичних заходів з боку зако¬нодавчої та виконавчої влад держави в сфері фінансів. Вона визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний про¬міжок часу. До числа цих показників належать: величина внутрішнього й зовнішнього боргів; рівень інфляції; стійкість національної валюти; сальдо платіжного балансу. Внутрішні й зовнішні борги давно стали невід'ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зу¬мовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завж¬ди має змогу провести скорочення витрат відповідно до наяв¬них доходів. Тоді виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, які можна одержати або завдяки емісії грошей, або запозиченням як всередині держави, так і ззовні. Високі темпи зростання боргових зобов'язань, як наслі¬док збереження високого рівня бюджетного дефіциту, не¬минуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання про¬центних ставок (як плати за ризик) і подальшого загострен¬ня бюджетних проблем — зростання видатків держави на обслуговування своїх зобов'язань, до необхідності скорочення видатків, не пов'язаних із виплатою відсотків, або ж необхід¬ності нових запозичень. Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйня¬тих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 70 відсотків від річного обсягу валового внутрішнього продукту. При перевищенні цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом. Не менш важливим показником фінансової безпеки дер¬жави є рівень інфляції. Інфляція — це завжди сигнал про фінансову небезпеку, яка потребує певних заходів із боку владних структур держави. Вона є проявом порушення рівноваги всієї економічної систе¬ми і насамперед у сфері грошового обігу. Важливим показником фінансової безпеки держави є ста¬більність і конвертованість національної валюти. Цього мож¬на досягти за наявності досконалого валютного законодавства, достатніх резервів національного банку, ефективної валютної політики в державі. Водночас стабільність національної валюти, її забезпечен¬ня мають свої особливі форми і методи виявлення та функціонування. Так, важливого значення набувають джерела над¬ходження іноземної валюти в державу і напрямки її використання, можливість вільного доступу до купівлі валюти на ринку, проведення політики курсоутворення шляхом вста¬новлення режиму "плаваючого" курсу тощо.