Іспит з курсу Теорія фінансів 3
Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отри¬маних позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінце¬вому підсумку — розраховуватися за боргами за рахунок збіль¬шення податків.
На сьогодні майже кожна держава має певний розмір за¬боргованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасно¬го повернення.
Однією з головних характеристик становища боргової за¬лежності країни є співвідношення суми зовнішнього держав¬ного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та роз¬витку критичним рівнем цього показника вважає 80 — 100%.
Пробле¬ма полягає насамперед не в розмірах державних запозичень, а в їхньому використанні. Розмір річних державних запозичень завжди повинен дорівнювати обсягові капітальних вкладень в економіку. Залучення додаткових коштів зі світо¬вого ринку позикових капіталів має стимулювати економічне зростання держави. Часто кошти, що виділяються міжнарод¬ними кредитними інститутами, видаються під певні умови. Виконання цих умов може призвести до формування незахищеного внутрішнього ринку, зростання соціального напру¬ження та інших негативних явищ. Тому в подібних випадках пріоритетними повинні бути економічні інтереси держави. У більшості країн світу величина державного боргу регулюєть¬ся законодавчо.
Держ. кредит може мати дві форми-ощадна справа і держ. позики.Ощадна справа належить до держ. кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як пр., ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерц. засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Ч-на цих рес-в може спрямовуватись на придбання держ. цін. паперів і т.ч. належати до держ. кредиту.
Держ. позики є осн. формою держ. кредиту. За правовим оформленням розрізняють держ. позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформляються як пр., кредити від урядів інших країн, міжнар. орг-цій та фін. ін-тів. За доп. цінних паперів мобілізуються кошти на фін. ринку. Оформлення держ. позик може здійснюватиьс двома видами цін. паперів-облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями). Облігація являє собою боргове зобов’язання дер-ви, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони можуть бути знеусобленими(на покриття бюдж. дефіциту) і цільовими(під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість-зазначену суму боргу-і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності, ліквідності.Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю становить курсову різницю. Казначейські зобов’язання(векселі)мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюдж.деф-ту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобов’язаннями ,як пр., оформляються короткостр. позики (іноді-середньостр.-казначейські ноти), облігаціями-середньо- та довгострокові
61. Правові й організаційні форми бюджетної системи.
Правове регулювання фінансових процесів, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і со¬ціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають грунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі ос¬новні функції: визначають коло юридичних і фізичних осіб, на
які в конкретний період поширюється дія правової норми; за¬безпечують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб що¬до мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.
Суб'єктами фінансових правових відносин є держава, гро¬мадяни й підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.
Правові норми, що регулюють фінансові відносини, ста¬новлять систему фінансового права, яка грунтується на конс¬титуції держави.
Конституцією передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить затвердження державного бюджету України, ухвалення рішень щодо звіту його виконання. Виключно Законом "Про Дер¬жавний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спряму¬вання цих видатків. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону "Про Державний бюджет України" на наступний рік. Контроль за використанням коштів державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.