Поняття та сутність бухгалтерського обліку

За охопленням нормуванням: нормовані, ненормовані.

За можливістю контролю в даному підрозділі й на даному

рівні управління: контрольовані, неконтрольовані.

Відомості, отримані при застосуванні класифікації витрат, викорис¬товують для отримання необхідної інформації для потреб управлін¬ня. Загальну класифікацію витрат подано на рис. 7.2.

Витрати краще контролювати при продуктивному (виробничо¬му) використанні ресурсів, тобто там де відбуваються виробничий процес або його обслуговування. У зв'язку з цим, на основі аналітич¬ної деталізації й групування витрат мають місце такі об'єкти обліку витрат на виробництво як місця виникнення витрат, центри ви¬трат та центри відповідальності. Місце виникнення витрат — структурні підрозділи підприємства, за якими організуються плану¬вання, нормування й облік витрат виробництва для контролю й управ¬ління витрачанням ресурсів. У промисловості — це цех, дільниця, бригада. Центр витрат — первинні виробничі й обслуговуючі оди¬ниці, що відрізняються однорідністю функцій і виробничих операцій, рівнем технічного оснащення й організацією праці, спрямуванням витрат. Центри відповідальності — групування витрат за підроз¬ділами й відповідальними особами, що забезпечують контроль ви¬трат, несуть колективну й індивідуальну відповідальність і зацікав¬лені у зниженні собівартості.

Групування витрат за місцями виникнення витрат, центрами витрат та центрами відповідальності сприяє посиленню контролю за здійсненими витратами, а також спрощенню розрахункових проце¬дур з розподілу накладних витрат.

Калькулювання — сукупність прийомів аналітичного обліку витрат на виробництво й розрахункових процедур визначення со¬бівартості продукту. Калькулювання спрямовано на виявлення со¬бівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання ви¬ступають продукти праці — види продуктів, напівфабрикатів, част¬кових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, по¬слуг, за якими необхідна інформація про їхню собівартість.Калькулювання як процес включає такі етапи: групування витрат; розмежування витрат між об'єктами калькулювання; визначення собі¬вартості продукції, робіт, послуг; відображення собівартості виробів у калькуляції; контроль плану із собівартості щодо нормативу; аналіз собівартості та визначення результату. Отже, калькулювання — це групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою кон¬тролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень Щодо підвищення ефективності виробництва.

Калькулювання як більш широке поняття включає такі части¬ни: калькуляційний облік та калькуляцію. Калькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівар¬тості продукту. Одночасно калькуляція є і результатом калькулю¬вання — визначеним і структурованим переліком витрат, які сто¬суються продукту. Від структури калькуляції залежать порядок каль¬куляційного обліку, система розрахунків і характеристика інфор¬мації, яку отримують в її результаті. Виділяють декілька класифі¬кацій видів калькуляцій за різними ознаками. Можливі класифі¬кації подано в табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Класифікації видів калькуляцій

Різні види калькуляцій складаються та використовуються за¬лежно від системи, що прийнята на підприємстві, наявності відомос¬тей і потреб керівництва.

Другою складовою процесу калькулювання є калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво в інте¬ресах достовірного й точного калькулювання. Основне завдання сис¬теми калькуляційного обліку — повна локалізація прямих витрат за об'єктами калькулювання й облік непрямих витрат, який забез¬печує найбільш достовірний їх розподіл.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні того чи іншого методу калькулю¬вання — сукупності способів аналітичного обліку витрат на вироб¬ництво й прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів. Методи калькулювання відрізняються метсдикою калькуляційно¬го обліку (замовленнями, переділами, продуктами) та способами каль¬куляції.

Є багато класифікацій методів калькулювання. У вітчизняній літературі та практиці найчастіше зустрічаються простий, поза¬мовний, попередільний, нормативний методи, проте стрункої кла¬сифікації немає через труднощі виділення класифікаційної ознаки, яка б задовольняла всі існуючи методи.