Поняття та сутність бухгалтерського обліку

В основу оцінки господарських засобів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни — це ціни, за якими підприємство реалізує продукцію іншим підприєм¬ствам, збутовим чи торговельним фірмам. Оптова ціна підприєм¬ства включає: собівартість реалізації, накладні витрати, прибуток і податки. Роздрібні ціни — це ціни, за якими товари реалізуються споживачам. Вони включають оптову ціну підприємства та торго¬вельну націнку (знижку) з метою покриття витрат обігу.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку містить таке фор¬мулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у ба¬лансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, Що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та до¬стовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адек¬ватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.Реальність (адекватність) оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній вели¬чині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини госпо¬дарських засобів і операцій. Адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки,

Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки про¬тягом тривалого часу і на всіх суб'єктах господарювання (підприєм¬ствах, організаціях, установах). Єдності оцінки досягають встанов¬ленням обов'язкових положень (стандартів), інструкцій, правил об¬ліку і калькулювання.

Система вартісних оцінок, що застосовується в бухгалтерському обліку, має багатофункціональний характер. Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна у процесі господарської діяльності: при надходженні й вибутті активів; при виникненні прав і зобов'язань; при здійсненні таких операцій, як купівля-продаж, оренда майна, застава, страху¬вання, інвестування, переоцінка активів, при створенні, об'єднанні, ліквідації підприємства; при виконанні права успадкування, вико¬нанні судового рішення тощо.Цією обставиною пояснюється існування різноманітних грошо¬вих оцінок: економічних, юридичних, експертних, статистичних, стра¬хових (актуарних).

Економічні оцінки використовують, визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні; мають, як правило, калькуляцій¬ний характер.

Юридичні оцінки можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод (договорів), обумовлених необхід¬ністю відшкодування заподіяної шкоди.

Статистичні оцінки характеризують сукупність об'єктів за деякими середніми величинами; використовуються в макроеконо-мічному обліку й аналізі.

Експертні оцінки проводять, як правило, фахівці; це самостійний вид оцінки в бухгалтерському обліку, не позбавлений, як відомо, суб'єктивізму.

Страхові (актуарні) оцінки розраховують індивідуально для кожного страхового об'єкта; остаточно встановлюються після пере¬вірки страховою організацією даних, наданих їй страхувальником.

У зв'язку з тим, що фактичну оцінку господарських засобів та їх джерел не завжди можливо, а інколи й економічно недоцільно отримати, замість визначення фактичної вартості застосовують певні об¬лікові припущення щодо вартісного вимірювання того чи іншого об'єкта обліку — застосовують різні бази (способи) оцінки.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають мож¬ливість декількох різних основ оцінки одночасно з різним ступе¬нем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки:

історична собівартість. Активи відображаються за сумою