Поняття та сутність бухгалтерського обліку

придбанням та приведенням основних засобів до робочого стану.

Слід зазначити, що витрати на відсотки за кредит не включають до первісної вартості об'єкта основних засобів, який було придбано повністю або частково за рахунок такого кредиту,

Витрати на придбання (створення) основних засобів капіталізу¬ються і в подальшому підлягають систематичному розподілу між звітними періодами — амортизації. Наступна оцінка об'єкта основ¬них засобів — балансова, яка визначається як різниця між первіс¬ною або переоціненою вартістю та сумою нарахованої амортизації. Амортизація може нараховуватися чотирма методами: пря¬молінійним, зменшуваного залишку, кумулятивним, виробничим.

У процесі використання основних засобів їхня первісна вартість може змінюватись. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, яке приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання. Крім того, підприємство може здійснювати пе¬реоцінку об'єкта основних засобів за справедливою вартістю станом на 31 грудня звітного року.

Нематеріальні активи. Первісною оцінкою нематеріальних ак¬тивів є собівартість їх придбання чи створення. Собівартість немате¬ріального активу визначається сумою грошових коштів чи їх екві¬валентів або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої підприємством для його придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосе¬редньо пов'язані з придбанням активу. Якщо нематеріальний ак¬тив надійшов внаслідок обміну на інший актив, то його собівартість визначають за справедливою вартістю отриманого активу, яка дорів¬нює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції. Со¬бівартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає всі витрати, прямо пов'язані з його створенням та приведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення притоку на підпри¬ємство економічних вигід від використання активу. Витрати на ство¬рення чи придбання нематеріального активу капіталізуються і в подальшому підлягають розподілу в часі протягом строку його ко¬рисного використання. Амортизація нематеріального активу здійсню¬ється на систематичній основі протягом строку корисного викори¬стання, який не повинен перевищувати 20 років. Амортизація нема¬теріального активу може нараховуватись прямолінійним або іншим методом, якщо він краще відображає форму, в якій вигода від вико¬ристання активу надходить на підприємство.

Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацією, або процес придбання основних засобів, який займає значний час. Оці¬нюють такі інвестиції за сумою фактичних витрат, пов'язаних з ними.Фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — активи, які утри¬мують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств та інші боргові та капітальні цінні папери). Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодову¬ються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Методичні підходи до подальшої оцінки балансової вартості фінансових інвестицій, які дають право власності та інвестицій у боргові цінні папери відрізняються.

Методи оцінки довгострокових фінансових інвестицій, які дають право власності (далі — капітальні), залежать від впливу інвестора на підприємство, акції якого він придбав. Довгострокові інвестиції в капітальні цінні папери підприємства, на яке інвестор не має суттє¬вого впливу, оцінюють за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля. Неринкові цінні папери оцінюють за їхньою собівартістю протягом періоду їх утримання.

Якщо інвестор має суттєвий вплив на об'єкт інвестування (асо¬ційоване підприємство), то облік довгострокових фінансових інве¬стицій здійснюється або за собівартістю, або за методом участі в ка¬піталі. Згідно з методом участі в капіталі балансова вартість інве¬стиції, яку спочатку оцінюють за собівартістю, збільшується (змен¬шується) відповідно до частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування. Балансова вартість інвестиції зменшується на суму отриманих дивідендів. Інвестиції в підприємства, над якими інве¬стор здійснює контроль обліковуються або за собівартістю або за ме¬тодом участі в капіталі.