Поняття та сутність бухгалтерського обліку
Інвестиції в боргові цінні папери оцінюють в обліку за собівар¬тістю їх придбання. Якщо інвестиції (в облігації) мають довгостроко¬вий характер, то різниця між вартістю їх придбання та погашення має амортизуватися з моменту придбання до закінчення строку їхньої дії. Балансова вартість таких довгострокових фінансових інвестицій дорівнює дисконтованій вартості їх погашення в майбутньому.
Фінансову інвестицію оцінюють за методом собівартості, якщо інвестиція придбана та утримується тільки для продажу.
Виробничі запаси. Для цілей обліку до запасів відносять: сирови¬ну і матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; незавер¬шене виробництво; готову продукцію; товари; малоцінні та швидко¬зношувані предмети, які використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший за рік. Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною варті¬стю. При придбанні до собівартості запасів включаються такі фак¬тичні витрати: суми, сплачені постачальнику; плата за посередницькі консультаційні послуги; ввізне мито; сума непрямих податків, що не повертається підприємству; витрати на заготівлю, завантаження та розвантаження, страхування; інші витрати, пов'язані з придбан¬ням і доведенням їх до стану придатного для використання.
Первісною вартістю виготовлених запасів (а також незавершено¬го виробництва) є їхня виробнича собівартість. Відповідно до націо¬нального стандарту № 16 "Витрати", виробнича собівартість вклю¬чає: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
В інших випадках для оцінки запасів використовується в тому Чи іншому варіанті справедлива вартість. На підприємствах роздріб¬ної торгівлі для оцінки товарів використовують ціну реалізації.
Запаси відображаються в обліку за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації — очікувана ціна реалізації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вар¬тістю реалізації, якщо вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісне очікувану економічну вигоду.
Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, робо¬ти, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справед¬ливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгова¬ності здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів. Резерв визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіва¬ленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, грив¬ня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.Зобов'язання. Для оцінки зобов'язань можуть бути використані всі зазначені вище основи оцінки: історична собівартість зобов'я¬зання; поточна собівартість зобов'язання; вартість погашення зобо¬в'язання; теперішня вартість зобов'язання. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов'язання, його строковості, способу пога¬шення.
7.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку
Суть калькулювання як елементу методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Отже, калькулювання являє собою процес оцінювання резуль¬татів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації. Більш детально розглянемо цей процес на прикладі калькулювання собівартості виробництва продукції.
Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відпо¬відними ознаками для формування показників собівартості. Ознаки групування витрат відбивають різні об'єктивні характеристики ви¬робничого процесу: формування витрат та собівартості. У вузькому розумінні об'єкт обліку витрат на виробництво — це ознака їх гру¬пування, яка визначає кодування даних для отримання інформації в інтересах контролю й управління.