Поняття та сутність бухгалтерського обліку
Фінансово-результатні рахунки призначені для обліку і кон¬тролю чистих фінансових результатів діяльності підприємства — прибутку чи збитку. Сума одержаного прибутку залежить від обся¬гу реалізації продукції, її собівартості, непрямих витрат (адміністра¬тивних, збутових та ін.), величини податків та продажних цін. При¬буток — головний показник ефективності діяльності підприємства.
Прикладом фінансово-результатних рахунків є пасивний раху¬нок "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Цей рахунок при¬значений для обліку чистих фінансових результатів — прибутків і збитків. За кредитом рахунка відображається прибуток та його збільшення від усіх видів діяльності, а за дебетом — збитки та вико¬ристання прибутку. Кредитове сальдо цього рахунка показує суму отриманого і нерозподіленого чистого прибутку й при складанні бухгалтерського балансу відображається в пасиві; дебетове сальдо показує суму непокритих збитків і записується в пасиві балансу з від'ємним знаком (у дужках). Списання збитків здійснюють за ра¬хунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додатково¬го капіталу тощо.
Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку — основні, регулюю¬чі, операційні становлять систему рахунків, що охоплює всі госпо¬дарські засоби, джерела їх формування, господарські процеси І ре¬зультати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і за наявності сальдо відображаються в балансі. Тому такі рахунки називають балансовими. Поряд з балансовими рахунками в бухгал¬терському обліку використовують рахунки, які не відображаються в балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки називають позабалансовими.
При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й поза¬балансові головну роль відіграють такі критерії: по-перше, імовірність того, що підприємство отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву; по друге, конкретний вид активу або пасиву має вартість, яку можна точно оці¬нити. Якщо господарські засоби та їх джерела не відповідають цим критеріям, то їх обліковують на позабалансових рахунках. Позабалансові рахунки призначені для обліку наявності та руху цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні, умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебі¬торська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшко¬дування винними особами (боржниками). Умовно позабалансові ра¬хунки можна поділити на дві групи: ті, що обліковують майно (орен¬довані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, спи¬сані активи, бланки суворого обліку), та ті, що обліковують зобов'я¬зання (контрактні зобов'язання, непередбачені активи і зобов'язан¬ня, гарантії та забезпечення надані й отримані).
Облік на позабалансових рахунках ведуть не застосовуючи методу подвійного запису, тобто за простою системою, за якою записи про над¬ходження, вибуття проводяться тільки на одному позабалансовому ра¬хунку з позначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
Розглянуті класифікації рахунків за їх економічним змістом та призначенням і структурою взаємопов'язані, доповнюють одна одну і сприяють у теорії бухгалтерського обліку визначенню ролі та місця кожного рахунка, які він займає в системі бухгалтерського обліку.
6.4. План рахунків бухгалтерського облікуДля забезпечення єдності, порівнювання й узагальнення обліко¬вих даних необхідно, щоб господарські операції однаково відобра¬жалися на рахунках бухгалтерського обліку підприємств незалежно від організаційно-правових форм. Такої єдності досягають за допо¬могою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають Планом рахунків.
План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприєм¬ства, необхідної користувачам для прийняття рішень.
План рахунків має забезпечувати отримання інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів, задоволення інформаційних потреб різних рівнів управління і складання форм фінансової звітності безпосередньо за даними рахунків, а також можливість їх використання в системі національних рахунків (СНР) для макро-економічних показників; агрегування інформації окремих рахунків і субрахунків з метою одержання узагальнюючих та консолідованих даних, можливість гнучкого трансформування рахунків і субрахунків без порушення загальної структури плану; ідентифікацію рахунків з показниками та статтями фінансової звітності та приміток (пояс¬нень) до звітів, що забезпечує логічність побудови та зручність при її складанні.
При розробці Плану рахунків послідовно вирішуються такі зав¬дання: вибір структури плану та оптимального переліку рахунків; їх систематизація та спосіб кодування; визначення сфери застосу¬вання окремих рахунків.