Поняття та сутність бухгалтерського обліку
Грошові рахунки призначені для обліку наявності руху грошо¬вих коштів підприємства в національній та іноземній валюті в касі, на рахунках у банках, а також грошових документів. До них нале¬жать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти". Грошові рахунки характеризуються такими рисами: всі вони активні; запи¬си за дебетом означають збільшення (надходження) грошових коштів, а за кредитом — зменшення (витрачання) коштів; залишок може бути тільки дебетовим і означатиме наявність грошових коштів; аналітичний облік ведуть тільки у грошовому вимірі.
значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен із них розгля¬дається в сукупності з основними рахунками. Так, субрахунок "Знос основних засобів" є регулюючим щодо рахунка "Основні засоби", на якому основні засоби обліковують за первинною вартістю. У процесі експлуатації основні засоби зношуються і їх залишкова вартість зменшується. Останню враховують як різницю між сальдо рахунка "Основні засоби" і сальдо субрахунка "Знос основних засобів".
Регулюючі рахунки можуть зменшувати або збільшувати (до¬повнювати) оцінку засобів на основних рахунках. Залежно від цього їх поділяють на контрарні та доповнюючі.
Контрарні рахунки, застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають відповід¬но контрактивними і контргіисікшими. Регулюючі рахунки при складанні балансу наводять у рядках після основного рахунка і до підсумку балансу не включають.
Контрактивні рахунки призначені для обліку сум, на які змен¬шується залишок основного рахунка, який стоїть в активі балансу, а самі є пасивними рахунками. Так, субрахунок "Знос основних за¬собів" пасивний, але його наводять довідково в активі балансу в ряд¬ку відразу після рядка "Первинна вартість", оскільки він її регулює. Аналогічно здійснюється облік за залишковою вартістю на рахун¬ках "Інші необоротні матеріальні активи", "Нематеріальні активи".
Контрпасивні рахунки призначені для обліку сум, на які змен¬шується залишок основного рахунка, який стоїть у пасиві балансу, а самі є активними рахунками. Прикладом такого рахунка є субраху¬нок "Прибуток, використаний у звітному періоді", на якому протя¬гом календарного року обліковують суми використаного прибутку (нарахування дивідендів, виплати за облігаціями, відрахування у ста¬тутний, резервний капітал тощо), які потім списують на зменшення суми за субрахунком "Прибуток нерозподілений". Аналогічно здійснюється облік за рахунком "Статутний капітал", контрпасив-ними рахунками якого є рахунки "Неоплачений капітал", "Вилуче¬ний капітал".
Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму за¬лишку основного рахунка, що регулюється. Якщо основний рахунок активний, то і регулюючий доповнюючий його рахунок також ак¬тивний; якщо основний рахунок пасивний, то і доповнюючий його рахунок також пасивний. Таким чином, є активні й пасивні допов¬нюючі рахунки.
Прикладом активного доповнюючого рахунка є аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати", який ведеться у складі синтетичного рахунка "Виробничі запаси" до субрахунків "Сирови¬на і матеріали", "Паливо", "Запасні частини" тощо. Фактична со¬бівартість запасів у цьому випадку визначається шляхом додавання до вартості їх за покупними цінами, записаними за дебетом відпо¬відного матеріального рахунка, суми транспортно-заготівельних та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і до¬веденням їх до стану, придатного для використання, відображеної на аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати"
Прикладом пасивного доповнюючого рахунка є рахунок "Цільо¬ве фінансування і цільове надходження", на якому відображаються суми субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо. Наприкінці звітно¬го періоду невикористані кошти за рішенням відповідних органів можуть бути приєднані до статутного чи додаткового капіталу, збільшуючи останні.
Операційні рахунки призначені для відображення господар¬ських процесів, тобто процесів постачання, виробництва і реалізації, а також результатів діяльності підприємства. Ці рахунки призна¬чені для накопичення інформації щодо витрат, доходів та фінансо¬вих результатів, і більшість з них не мають сальдо. До операційних рахунків належать: розподільчі, калькуляційні та результатні.Розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагать розподілу за певними критеріями. Розподільчі рахунки поділя¬ють на збірно-розподільчі й звітно-розподільчі. Збірно-розподільчі рахунки призначені для попереднього збирання витрат, пов'язаних зі здійсненням загальновиробничих функцій, з метою наступного їх розподілу за відповідними об'єктами. Прикла¬дом збірно-розподільчого є рахунок "Загальновиробничі витрати". За дебетом рахунка протягом місяця накопичують витрати, пов'я¬зані з організацією, управлінням та обслуговуванням виробництва, а наприкінці місяця за відповідним критерієм їх розподіляють (спи¬сують) між рахунками "Виробництво" та "Собівартість реалізації". Виконавши розподільчу функцію, рахунок закривається, і сальдо не має. Близькими до збірно-розподільчих є рахунки "Адміністративні витрати" та "Витрати на збут". Однак зібрані протягом місяця за дебетом суми витрат за цими рахунками наприкінці місяця не роз-поділяють, а списують відповідно до чинного положення прямо на дебет рахунка "Фінансові результати".