Тарас Шевченко на Нікопольщині

Покрутив чорт носом, як від ладану, і так спокійно, аж байдуже каже:

— Хитрий ти, Іване, як сто черкаських відьом: все повернув на

мене. А все ж ми — брати.

— Що ти, я ж козак, хрещений. Мене мати благословляла на

заступу України рідної.

— Яка різниця? —знизав знущальне плечима чорт.— Яка різниця. Я і ти на крові людській живемо. То, виходить, брати. Обіймемося, поцілуємося, братику Іване,— розперезався зовсім чорт.

— Не діждеш із козаком обійматися!

І блискавично вихопив кошовий пістоля з-за пояса козацького і твердою рукою навів на підступну потвору. Гримнув постріл — і мликнув чорт ногами в воду. І зімкнулась над ним ніч, і заходились його раки їсти. А кошовий спокійно рушив по греблі назустріч сполошеним джурам.

— Що трапилось, батьку?! Хто стріляв?

Сірко сів на коня, довго їхав мовчки, а таки коротко виклав свою пригоду: як чорт хотів побрататися з ним та що з того вийшло.

А на другий день вся Січ до найзаспанішого сонька-жукодава тільки і теревенила оту чудасію, як тільки кому ввижалось, як кому чалапалось. Батько відсипався на похмілля, а джури похрипли, язики на деркачі потерпли, в котрий раз, та ще знову, з новою підливою, розмузикуючи цікавим братчикам батькову пригоду. І послухали козаки, як архимандрита не слухали; і вірили так, ніби сам кожен ту зустріч мав.

І ще раз та ще раз побожніли реред батьковою всемогутністю та незаперечною характерністю. І ладні були йти за ним в будь-яке пекло та скручувати роги не тільки чортам, а й богам чужинським.

А річку в пам'ять тієї події нарекли Чортомликом. Бо так і кінчалась завжди легенда і тоді, і тепер:

— Як врізав батько Сірко з пістоля, то тільки ногами чорт мликнув!»

Є чимало й інших легенд про славного кошового отамана. Розповідають і таке. Після смерті Івана Сірка козаки п'ять років возили з собою труну з тілом кошового, гадаючи, що вона сприятиме їм у битвах. А потім відрубали праву руку, замість неї поклали золоту і з нею ходили в походи, виставляли її вперед, промовляючи: «Стій, душа і рука Сірка з нами».

Місцеві Кобзарі співали:

В Капулівці на городі Мазая старого Є могила отамана Сірка кошового. І казали старі люди Ще в далекі роки,

Що отаман невмирущий

Десь по світу ходить...

Розповідають, що тут, у Капулівці, кошовий Сірко написав знаменитого листа турецькому султану, в якому влучно його висміяв.

Крізь роки і століття острів приваблював багатьох. У червні 1594 року на Чортомлицьку Січ приїздив посол авегрійського імператора Еріх Лясота і прожив тут цілий місяць. У своєму щоденнику він позитивно відгукується про український народ, про визвольну боротьбу запорозького козацтва. Взимку 1708 року сюди