Тарас Шевченко на Нікопольщині

З кожним роком, з кожним роком

Життя молодіє.

Гей, Кобзаре, чи ти чуєш Дніпра шумовиння! То кипуча наша доля, То мужність, то вміння.

Встань, Кобзаре, подивися На рідну Вкраїну, Чи впізнаєш ти кохану Свою Батьківщину,

Ні, ніколи не впізнаєш Дніпровськії кручі. Всюди видно, всюди чути Як реве ревучий.

«Ти з нами, поете»,— така назва вірша одинадцятикласниці сьомої середньої школи Ніни Раевської, котрий вона присвятила улюбленому Кобзареві.

Прийшли ми до тебе на Канівські ',*учі, Поклали на пам'ятник квіти пахуч . Прийми їх, поете, прийми від ду"іь За мудрі, огненні слова і вірші. Вони, наче бомба, лякали царя, Вони піднімали народ, як моря. Вони були прапором в нашій борні За владу трудящих, за радісні дні.

Десятикласники цієї ж школи Л. Варивода та Н. Бублик гар-•но оформили свої сторінки в альбомі, проявивши при цьому

, справжній хист художника.

Майже в усіх школах міста побував альбом-естафета і в кожній з них діти залишили у ньому свої «автографи» — малюнки, вірші, коротенькі оповідання. Гарний слід в альбомі окреслили учні

.десятої середньої школи. Старшокласники Іван Сосюра і Дора Ша-повал змістовно, зі смаком та хистом кілька сторінок оформили малюнками. Школярі Сосюра та Ліпницький намалювали карту «Шевченківські місця на Україні». З цієї ж школи десятикласниця Алла Карапуша запропонувала для альбома свій вірш «Кобзареві»:

-56

Ти просив, щоб поховали

Тебе на могилі,

Серед степу широкого

На Вкраїні милій.

Поховали та вставали,

Кайдани порвали,

І вражою злою кров'ю

Землю обливали.

А лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Тепер служать синам твоїм,