Тарас Шевченко на Нікопольщині
Орлині,
Так, як мріяв колись
Ти в жагучих пісках
На засланні
В тяжкій самотині.
Спи спокійно, поет!
Образ огненний твій
Не зітерти ні бурі,
Ні часу.
В українській сім'ї,
В славній, вольній, новій
Ми тебе не забудем,
Тарасе!
58
Шевченківський альбом — естафета з нагоди 130-річчя ніч дня народження поета— прекрасна пам'ятка про любоз нікопольських школярів до Великого Кобзаря.
Додамо до всього цього ще й такий відрадний факт. Баса І о представників учнівської молоді міста брали участь у республіканському конкурсі малюнків, котрий оголосила тодішня піонерська газета України «Зірка». Два малюнки семикласника шістнадцятої середньої школи Юрка Богуша, присвячені подорожі Тараса Шевченка по Україні в 1843 році, були вміщені в газеті «Зірка» 15 листопада 1964 року. А при підведенні підсумків конкурсу Юра " Богуш став одним з переможців цього дитячого творчого поєдинку. Від редакції «Зірки» він отримав премію — примірник шевченківського «Кобзаря».
Із того промовистого літопису про вшанування поета його вдячними нащадками в Україні, зокрема у нашому Подніпровському краї, варта уваги й така хвилююча подія. А мовиться про те, як відзначали роковини від дня народження Шевченка на Дніпропетровщині у 1942 році, в той страшний окупаційний період, коли на Придніпров'ї «хазяйнували» німецько-фашистські загарбники.
Біля пам'ятника поету у селі По-кровському співає нікопольський кобзар М. Д. Топчій.
У роки Великої Вітчизняної війни закличне Шевченкове слово теж було у строю захисників Вітчизни. Воно не тільки надихало бійців на подвиги, а й ставало кулею і гранатою, снарядом і бомбою. Твори поета друкувались маленькими кишеньковими книжечками, котрі доставлялись літаками у тили ворога, в тому
59
числі й на Нікопольщину. У книжечках поети і художники, письменники й актори доносили палке слово Кобзаря до українсько.Іч> народу. '