Тарас Шевченко на Нікопольщині

Орлині,

Так, як мріяв колись

Ти в жагучих пісках

На засланні

В тяжкій самотині.

Спи спокійно, поет!

Образ огненний твій

Не зітерти ні бурі,

Ні часу.

В українській сім'ї,

В славній, вольній, новій

Ми тебе не забудем,

Тарасе!

58

Шевченківський альбом — естафета з нагоди 130-річчя ніч дня народження поета— прекрасна пам'ятка про любоз нікопольських школярів до Великого Кобзаря.

Додамо до всього цього ще й такий відрадний факт. Баса І о представників учнівської молоді міста брали участь у республіканському конкурсі малюнків, котрий оголосила тодішня піонерська газета України «Зірка». Два малюнки семикласника шістнадцятої середньої школи Юрка Богуша, присвячені подорожі Тараса Шевченка по Україні в 1843 році, були вміщені в газеті «Зірка» 15 листопада 1964 року. А при підведенні підсумків конкурсу Юра " Богуш став одним з переможців цього дитячого творчого поєдинку. Від редакції «Зірки» він отримав премію — примірник шевченківського «Кобзаря».

Із того промовистого літопису про вшанування поета його вдячними нащадками в Україні, зокрема у нашому Подніпровському краї, варта уваги й така хвилююча подія. А мовиться про те, як відзначали роковини від дня народження Шевченка на Дніпропетровщині у 1942 році, в той страшний окупаційний період, коли на Придніпров'ї «хазяйнували» німецько-фашистські загарбники.

Біля пам'ятника поету у селі По-кровському співає нікопольський кобзар М. Д. Топчій.

У роки Великої Вітчизняної війни закличне Шевченкове слово теж було у строю захисників Вітчизни. Воно не тільки надихало бійців на подвиги, а й ставало кулею і гранатою, снарядом і бомбою. Твори поета друкувались маленькими кишеньковими книжечками, котрі доставлялись літаками у тили ворога, в тому

59

числі й на Нікопольщину. У книжечках поети і художники, письменники й актори доносили палке слово Кобзаря до українсько.Іч> народу. '