Тарас Шевченко на Нікопольщині
Працюючи над картиною «Запорожці», видатний російський художник І. Ю. Рєпін у чеірвні 1880 року разом зі своїм учнем В. О. Сєровим прибув на Нікопольщину і відвідав місця, пов'язані з історією колишньої Запорозької Січі — Нікополь, Микитин Ріг, села Капулівку, Чортомлик, Покровське, Грушівку. Репін малює ті історичні місця і пам'ятники, котрі у 1843 році заносив у свій дорожній альбом Шевченко. Репіна, як і Шевченка, зацікавила Покровська Січова церква. Художник змалював її внутрішній вид на полотні олією. Репродукція цієї картини вміщена в книзі «Новое о Родине», виданій у Ленінграді у 1969 році. Як і Шевченко, Репін назвав цю церкву Запорозькою.
Репін змалював також той куток церкви, де стояли запорозькі реліквії — хоругви, дискоси на спеціальній підставці. На стінах видно ікони XVII—XVIII століть, скриня, столи. Видно підлогу з широкими плитами, а також сходинки, що ведуть на клірос, де співає церковний хор. Внизу, ліворуч, Репін написав: «Покровское, 1880, июнь». Де знаходиться цей етюд,— невідомо. Пізніше, коли Репіну було вісімдесят два роки, художник у листі до письменника С. М. Сергєєва-Ценського, згадуючи про свою подорож по Нікопольщині, писав: «Останні місяці останньої Запорозької Січі. Покровське — це цілий храм пам'ятний в ім'я Покрови пресвятої Богородиці. Як вибиті плити полу чоботами! Та ще ціле місце добрих, тобто славних старих, поштових козаків. Це вони стояли в церкві — як я розумно зробив, що написав етюдик з цього місця...» (С. Сергеєв-Ценський. Моє знакомство с Решшьім. «Советский Крим», сборник, 1949, № 2, стр. 262).
Ще раз нагадаємо, що Тарас Шевченко в 1843 році, а Репін у 1880 році церкву в селі Покровському, котра була збудована в 1798 році і простояла до 1955 року, називали-Запорозькою Січовою церквою, хоча насправді вона не була Січовою.
Якщо вже говоримо про Рєпіна, додамо ще й такий факт, котрий підтверджують історики. У селі Покровському І. Ю. Рєпін недалеко від церкви зробив малюнок аквареллю «Могила отамана Івана Капіса в селі Покровському». (Збірка Дурханека, видана у Празі). Намалював він також чудову картину «Українська хата». На ній внизу ліворуч підпис художника: «Покровське, 1880. Й. Репин». Посередині внизу напис: «Всеволоду Михайловичу Гаршину. 1884 р.» Нині ця картина прикрашає зал Київського державного музею російського мистецтва. За переказами, у цій хаті, котра привабила художника, запорозькі козаки збиралися на наради.У Покровському І. Ю. Рєпін та В. О. Сєров прожили майже місяць і багато малювали.
Але повернімось до подальшої долі Великого Кобзаря як художника. На початку лютого 1844 року Т. Г. Шевченко виїхав з України до Петербурга через Москву, де перебував один тиждень. Тут поет назавжди здружився з М. С. Щепкіним, зустрічався з Істориком О. Бодянським.
Повернувшись з подорожі по Україні в 1.843—1844 роках, Шевченко опрацьовує свої літературні та образотворчі матеріали про історичне минуле, народний побут, звичаї та природу України для задуманого періодичного художнього видання «Живописная Украйна». На гроші, виручені від розповсюдження «Живописной Украйни», Шевченко мав намір викупити з кріпацтва своїх родичів. Але мета була значно ширшою і глибшою.
Патріотичний, демократичний і реалістичний зміст «Живописной Украйни» та її плани Шевченко виклав у своїх листах до історика О. М. Бодянського 7 травня та 29 червня 1844 року, а також у заяві до Товариства заохочування художників — у жовтні 1844 року. Про це він розповідав і в листі до Чернігівського цивільного губернатора П. Гессе першого жовтня 1844 роїку та в повідомленні, надрукованому в газеті «Северная пчела» (1844 р., № 193).
«Живописная Украйна» мала виходити окремими випусками з пояснювальними текстами. До їх написання Шевченко мав намір залучити українських та російських істориків і літераторів О. Бодянського, П. Куліша, П. Буткова, О. Стороженка, польського письменника М. Гразовського. У листі до О. Бодянського 7 травня 1844 року Шевченко писав: «Що я хочу рисовать нашу Україну, коли не розказував, то слухайте. Я її нарисую в трьох книгах. У першій будуть види, чи по красі сво'ш, чи по історії прикметні, в другій — теперішній людський бит, в третій — історія. Три останні уже готові...» (Тарас Шевченко, Твори. Видав. АН УРСР, 1957, т. VI, стор. 32).
У газеті «Северная пчела» за 24 серпня 1844 року надруковано повідомлення про видання «Живописной Украйни», де зазначилося: «Сюда войдут рисунки по следующим предметам.
1. Види Южной России, примечательньїе по красоте своей или по историческим собнтиям. Все, что время пощадило от совершенного истребления, развалинн замков, храмн, укрепления, кургани найдут здесь себе место.
2. Народний бьіт настоящего времени, обряди, обьічаи, поверья, содержание народних песен й сказок.