Тарас Шевченко на Нікопольщині

Виявляється, що Шевченко знав про зустріч О. В. Суворова з Денисом Давидовим у Грушівці в кінці червня 1793 року. Щирий приятель Тараса Григоровича, інженер-шляховик, літератор і видавець «Истюрии Суворова» М. Полєвого Валер'ян Семенович Семененко-Крамаревський (1817—1859) влітку 1842 року в процесі роботи над ілюстраціями Шевченка до «Истории Суворова» написав Тарасові Григоровичу листа такого змісту: «Почтен-ньій Тарас Григорьевич! Вн уже, вероятно, на меня сердитесь, по-лагая, что я о Вас совершенно забнл, но Вн извините меня ради хлопот, которьіе я имел в продолжении зтого времени. Вот Вам об-ьяснения на Ваши рисунки. 1. Денис Давндов виделся с Суво-ровьім на поле. Прилагаю книжку, которая обтьяснит Вам все. Старайтесь, однако же, чтоби в атом рисунке фигурьі не бнли кари-катурньї. 2. Портрет Репина прилагаю. 3. Депутати явились к Суворову без всего — с голими руками.

Все зти рисунки должнн бнть готовн к первому августа не-пременно. Не нужно ли Вам денег? Если нужно, то можете полу-чить в понедельник. Ваш Семененко — Крамаревский. (Листи до Шевченка. 1840—1861. Вид. Академії наук* України, Київ, 1962, стор. 19).

Шевченкознавець Юрій Івакін у своїх «Нотатках шевченкознавця» («Радянський письменник», Київ, 198^6) дає детальний коментар до цього листа, Юрій Івакін пише: «...жодної ілюстрації Шевченка із зображенням Дениса Давидова в згаданій книжці М. Полового немає». Втім на сторінці 169 вміщено малюнок Коцебу, який ілюструє такий текст: «К зтому времени относится любопнтннй рассказ нашего позта — партизана Дениса Давидова. Он бнл тогда ребенком лет десяти. Отец его командовал Полтав-ским легкоконньїм полком. Суворов неожиданно примчался в курьерской тележке, осматривал войска й, между прочим, смот-рел полк Давидова. Маневрируя с полком, он скакал по полю во весь опор, без мундира, в белой рубашке, в ботфортах й в сол-датской каске. Ему указали на маленького Дениса й брата его. «Любишь солдат?» — спросил Суворов Дениса. «Люблю Суворова — с ним й солдати, й победа, й слава»,— ответил восторженннй Денис. «О, помилуй Бог. Удалий, удалий! Он будет воєнний— я не умру, а он уже вниграет три сражения».

Шевченко, без сумніву, мав проілюструвати саме цей факт. Але замість нього малюнок виконав О. Коцебу. Тепер, мабуть, уже неможливо встановити, чи замовника не задовольнила ілюстрація Шевченка, чи останній сам відмовився її малювати. У всякому разі, в його мистецькій спадщині не збереглося ескізів на цю тему.«Наїведений з книжки Полєвого текст має своїм джерелом спогад Дениса Давидова «ВІстречи с великим Суворовнм», надрукований у 1836 році в журналі «Библиотека для чтения». Саме цими спогадами скористався О. Коцебу, Ілюструючи відповідний текст. Про це свідчить зображення Суворова в касці, схожій на кінно-гвардійську часів Миколи І,— деталь, про яку згадує Давидов у спогадах». (Юрій Івакін. «Нотатки шевченкознавця». «Радянський письменник», Київ, 1986, стор. 183—184).

Але, на думку Юрія Івакіна, В. Семененко-Крамаревський міг надіслати не тільки журнал «Библиотека для чтения», де були вміщені спогади Дениса Давидова «Встречи с великим Суворо-внм», але й інші книжки з дещо відмінним текстом спогадів Давидова. Це автобіографічні статті «Некоторьіе чертьі жизни й дея-ний генерал-майора Давидова», надруковані в журналі «Русский зритель» (1828 год, № 1 й № 2). А згодом в доповненому варіанті у збірці «Стихотворения Дениса Давидова» (1832 год) ця стаття надрукована під заголовком «Некоторьіе чертьі жизни Дениса Давидова». Це ж видання вийшло також у 1840 році під заголовком «Очерк жизни Дениса Васильевича Давидова», де говориться, що після того, як Суворов сказав «Ти вниграешь три сражения», <- ..маленький 'повеса бросил псалтирь, замахал саблею, внколол глаз дядьке».

«ж»*

П. Богуш. Розстріл шукачів волі, так званого походу селян у Таврію за волею.

З цим текстом Шевченко міг бути знайомий, коли він ілюстрував «И.сторию Суворова» Полєвого і використовував першоджерела, пов'язані з життям і діяльністю Суворова. Семененко-Крама-ревський застерігав Шевченка. «Старайтесь, чтобн в зтом рисун-ке фигурн не били карикатурни».

Колишньому кріпаку поводження маленького панича Дениса Давидова з слугами ні в якому разі не могли сподобатися. Крім того, такий малюнок був би неестетичний та антипедагогічний. І все це могло стати однією з причин відмови Шевченка ілюструвати зустріч Дениса Давидова з Суворовим.

Принагідне нагадаємо, що Шевченко захоплювався археоло-Іією. Варто звернути увагу на те, що під археологією на початку

38