Тарас Шевченко на Нікопольщині

З-поміж бібліотечного фонду немало було шевченківського «Кобзаря» (принагідно аауважимо, що на той час він видавався не масовим тиражем) та багатьох інших письменників. Надсилали у Нікополь книжки письменники, різні редакції, видавництва, бібліотеки з усіх кінців Росії та України. Разом з тим надходили

• -брошури, журнали, статури, каталоги, звіти. З-поміж письменників, котрі подарували свої книги з дарчими написами нікопольській бібліотеці,— Іван Бунін, Олександр Блок, багато інших майстрів красного письменства. По одній своїй книжці віддали в дарунок нікопольцям народоволець М. О. Морозов та археолог Форма-•ковський.

14 квітня 1909 року Нікополь відвідав М. О. Морозов. У місцевій громадській бібліотеці він прочитав лекцію «В поисках •философского камня»(, котру супроводжував дослідами. Половину грошей, одержаних від продажу білетів, він подарував бібліотеці. Варто нагадати й такий факт. У 1908 році з нагоди 80-річчя від дня народження Л. М. Толстого славетний письменник був обраний почесним членом Нікопольської громадської бібліотеки. Тут провадилися літературні вечори, диспути, лотереї. До послуг відвідувачів — читальний зал та палітурна майстерня.

Як свідчить «Систематический каталог Никопольской общест-яенной библиотеки», у тодішньому книжковому фонді її знаходилось немало творів Шевченка, котрі не залежувались на бібліо-

61

течиих полицях. Це були, головним чином, такі книги поета, котрі вийшли у різні роки і в різних видавництвах: «Кобзар» (3 портретом автора, видавництво «Киевская старина», Киев, 1899), сбор-ник «Кобзарские думи», «Кобзар» (Санкт-Петербург, 1884), «Кобзар» (издательство К. М. Гамалия, Киев, 1894), Тарас Шевченко «Дещо з Кобзаря», «Новое слово». (Товаїрищеский сборник. Москва, 1907), Шевченко Т. «Еретш?» (Йван Гус). Твори поета видавались як по абонементу, так і в читальному залі.Встановлені пам'ятні знаки у місцях, де побував Великий Кобзар у ту далеку вересневу пору. У селі Покровському, наприклад,, на стіні Будинку культури колгоспу,імені Горького пломеніє меморіальна дошка на честь перебування поета в цьому селі. А поряд, у розкішному колгоспному сквері, височить на постаменті погруддя Тараса Шевченка.

Всі письменники, історики, етнографи завжди відзначали у ' жителів села Покровського, нащадків запорожців свій особливий дух величі, незалежності, гордовитості.

Видатний український письменник і кінорежисер Олександр, Петрович Довженко, працюючи над сценарієм фільму «Поема про-море», кілька разів бував у Покровському, 12 жовтня 1952 року він у щоденнику зробив такий запис про Покровське: «Село прекрасне. Одне з кращих сіл, які я бачив на Вкраїні взагалі... І довго, прислухаючись до його танкового ідущого з далеких давнин-звуку, я збагнув — це ж дзвонять до церкви. Ще й досі. Тільки дзвін зменшився відповідно до зменшення потреби в «Храмі божому». Тут правили ще службу колись запорожці в своїй січовій церкві, самі співаючи в хорі басами і виводячи верхні ноти не гірше Івана Козловського. Думається вже на що, а на війну, горілку й співи таланту їм позичати не доводилось».

Олександр Довженко був присутнім на засіданні правління' колгоспу імені М. Горького. Він занотовує у щоденнику, висловлюючи думку про членів правління: «Ділові, спокійні, дисципліновані, серйозні люди. Це збори колективу людей державного будівництва. Все надзвичайне, все робиться з почуттям повної відповідальності перед державою за кожний вчинок. Дивлюсь на колгоспників. Розумні, добрі люди. Дисципліновані трудяки. Але важко їм, я бачу. Обов'язок долає над усім. Видно ще, що вони багато працюють... Який тонкий і чуйний народ до роботи! Все було абсолютно інтересним. Я збагативсь сьогодні, із-за одного засідання варто було їхати сотні кілометрів на машині...» (Олександр Довженко. Твори. Том III, Київ, 1960, стор. 466—467).

Довженко дав чудові описання місцевості, де була Запорозька Січ,— Городища, Капулівки, Покровського, річок, що протікали тут. Письменник і кінорежисер занотовував у щоденник: «Але до чого ж прекрасно в Капулівці! Яка річка Підпільна, і Павлкж, і Скарбна! Які ліричні привілля!»

62

Недалеко від села Покровського, біля так званих Панських круч, друг і соратник О. П. Довженка кінорежисер Юлія Солнце-щ.а проводила заключні зйомки фільму «Поема про море», де в масових сценах брали участь шжровчани.