Тарас Шевченко на Нікопольщині

же мій єдиний, як пошле мені господь милосердний волю, хіба тілько по дорозі з,аїду в Чорноморію на який тиждень, а тйш прямо в столицю до вас».

В один з серпневих днів 1857 року у листі до того ж Кухаренка Тарас Григорович пише: «Батьку отамане кошовий і друже мли єдиний! Думав я, їдучи в столицю, завернуть до Вас на Січ, Іїо-цілувать тебе, твою стару і твоїх діточок, але не так воно робиться, як нам хочеться. Мені велено одправиться прямо в столицю. Лихий їх знає для чого. І я тепер із Астрахані попростую на паро-ході аж до Нижнього Новгорода, а там через Москву в столицю».

Читаючи його листи, можна твердити, що Шевченко до останнього часу не відкидав думки поїхати в Чорноморію. Крім того, поет міг знати і Савур-Могилу, що знаходиться біля Жовтих ВОД, де поховані козаки - учасники битви під Жовтими Водами У 1648 році. Цю могилу вій, можливо, бачив в дитинстві, коли з

батьком їздив по сіль.

Принагідне нагадаємо, що в 1859 році член Археологічної комісії І Є. Забєлін був відряджений для огляду Чортомлицьзю-го кургану а протягом 1859—1861 років розкопав кілька скіфських курганів біля сіл Томаківки, Чумаків, Біленької та біля Крас-нокутської станції. А в 1862-1863 роках розкопав _ знаменитий Чортомлицький курган. Не виключено, що при зустрічі 1. Ь. .за-бєліна з Т Г Шевченком у Москві археолог розпитував поета про Україну та про участь в археологічній експедиції у червні 1846 року на околицях Фастова, при розкопках могили Переп ять та Ііе-репетиха.

Т. Двигун. Шевченко в Нікополі. (Олія, 1964).

Можливо, Забєлін і познайомив Шевченка зі своїм давнім другом, видавцем, меценатом і колекціонером, багатим московським купцем Кузьмою Терентійовичем Солдатьонковим (1818—1901). Солдатьонков протягом 1856—1906 років видав понад 200 різних книжок російських поетів, письменників, зокрема, В. Г. Бєлінського, М. О. Некрасова, О. В. Кольцова, І. С. Тургенєва, Ф.М. Ре-щетникова, М. П. Огарьова, О. І. Полежаєва, А. Ф. Фета, Я. П. По-лонського, Д. В. Григоровича. Найбільш вірогідно, що Шевченко і Солдатьрнков вперше зустрілися 24 березня 1858 року у сина М. С. Щепкіна Миколи Михайловича Щепкіна — видавця і власника книгарні, котрий був компаньйоном Солдатьонкова. А зустрілися на обіді, влаштованому на честь відкриття книжкової крамниці, де зібрався весь цвіт московської інтелігенції.Тут, у Москві, Шевченко дізнався про наявність у колекціГ Солдатьонкова картин свого вчителя і друга К. П. Брюллова «Вір-савія», придбана колекціонером у Римі в 1852 році у самого художника за дві тисячі карбованців. І вже тоді у Шевченка, можливо, виникло бажання виконати з тої картини офорт. А здійснилося це бажання поета у 1860 році.

У 1859 році, повертаючись з України, Шевченко особисто відвозив Солдатьонкова. У його колекції були офорти Тараса Григоровича «Притча про робітників на винограднику», «Одна в домашньому побуті», «Сім'я», «Сама собі в своїй господі». Знаходились у тій колекції акварельні малюнки Шевченка «Марія», за поемою О. С. Пушкіна «Полтава» (1840 р.), «Циганка ворожить українській дівчині-селянці» (1841 р.), дві копії з малюнків К. П. Брюллова «Перерване побачення» та '«Сон бабусі та онуки» (1839—1846 рр.). У Солдатьонкова зберігались фотографії з малюнків та автопортретів Шевченка.

К. Т. Солдатьонков, котрий тісно спілкувався з поетом і був щирим шанувальником його творчості, передав 230 картин Румян-цевському музею, що в Москві, а також значну бібліотеку з восьми тисяч томів.

Повертаючись з села Покровського, після перебування на Ні-копольщині, Шевченко знову заїхав у Кирилівку, де зупинився на кілька днів. А прибув він в своє рідне село 18 вересня, поет був на хрестинах у свого брата Йосипа, в якого народився син Трохим. Йосип одружився з сестрою Варфоломія Шевченка — Мот-рею. Тарас Григорович і його сестра Ярина були хрещеними батьками Трохима. >

Тарас Шевченко, перебуваючи у Кирилівці, гостював у братів, сестер та у свого 87-річного діда Івана Андрійовича. Навіть за кілька днів у рідному селі поет проявив себе як художник. Змалював у двох варіантах батьківську хату, а також хату й свого діда Івана Андрійовича.

З Кирилівки брат Шевченка Йосип відвіз поета в село Бере-