Тарас Шевченко на Нікопольщині

64

кий і розповів Тарасу Григоровичу про Катеринославське повстання 1856 року — селянський рух «У Таврію за волею». Того ж дня,- 22 січня 1858 року, Шевченко записав у «Щоденнику»: «Про-ездом из Петербурга в Вятку на службу посетил меня сегодня Яков: Лазаревский. Он недавно из Малороссии. Рассказал о многих свежих гадостях в моем родном краю, в том числе о грустном Екатеринославском восстании 1856 года».

Так геніальний поет Т. Г. Шевченко гнівно викрив та обурився кривавою розправою царизму над шукачами волі і засудив-самодержавно-кріпосницький лад. Його голос протесту злився з голосами передових людей Росії. Слід відзначити, що народний художник України Іван Сидорович Іжакевич (1864—1962), котрий виконав численні малюнки на теми з життя і творчості Шевченка, на замовлення Дніпропетровського історичного музею намалював картину «Катеринославське повстання 1856 року». На ній. вдало відтворено образ шукачів волі, які розтягнулись по степу, поставивши коли і вила проти загону карателів, котрі наближаються до них на конях. На задньому плані видно пожежу —горить панська садиба. У Нікопольському краєзнавчому музеї зберігається копія цієї картини.

Заможно і культурно нині живуть колгоспники Нікопольщи-ни — нащаджи шукачів волі. У Криничуватому (колишня Куда-шева) знаходяться центральна садиба колгоспу імені Ілліча. Це господарство славиться своїм вівчарством. На честь Великого Кобзаря селяни село Маринодар перейменували в село Шевчен-кове, а свій колгосп назвали його іменем^ Віддаючи шану геніальному поетові, нащадки у селі Шевченкове встановили його погруддя.

Любов до Великого Кобзаря сонячним сяйвом пломеніє і в творчості місцевих письменників, поетів, артистів, художників. Обдарування багатьох з них мужніло й розквітало у Нікополі, звідки вони пішли у велике літературне і мистецьке життя у сорокові й шістдесяті роки двадцятого століття. Немало схвильованих творів Шевченкові присвятили поети Петро Біба, Віктор Герасимов (нині живуть у Києві), Ляпін (теперішній житель Москви), письменник Валерій Тарасов, котрий нині мешкає в Криму, працює редактором міської феодосійської газети «Победа».Відомий український письменник Степан Чорнобривець, котрий близько півстоліття проживає в Нікополі, у третьому номері журналу «Дніпро» за 1963 рік надрукував оповідання «Орел і сонце» з ілюстрацією М. Гети. У цьому оповіданні письменник вперше в художній літературі зображає перебування Тараса Шевченка в селі Покровському, що на Нікопольщині, де він малює Покровсь-ку Січову церкву. В оповіданні зображено соціальний конфлікт в родині колишнього нащадка запорозького козака Гаврила Гош-кодеря.

65

У нього й зупинився Тарас Шевченко. У Гошкодеря працюють наймити-втікачі. Працюють за харч, пораються біля коней, «пасуть гусей і полють картоплю». З великим ліризмом описана природа Нікопольщини. Згадуються Микитин Ріг, село К>пулів-ка, ІЧортомлицька могила... «...Довкола буяв степ. На обрії бовваніла Чортомлицька могила, розімліла на сонці. Між рідкими житами густо цвіли волошки, 'немовби синява неба відбивалась у дзеркалі-землі!..»

Пам'ятник Кобзареві у селі Шев-ченкове.

У ці ж часи немало самодіяльних художників Нікопольщини створюють десятки портретів Тараса Шевченка. Шанувальники поета у сво'їх домівках з любов'ю прикрашали їх вишитими квітчастими рушниками. Найвідомішими слід назвати портрети Шевченка, виконані олією Яковом Петровичем Волошиним, котрий вчився у Харківській художній школі, художниками Світличним, братами Стеценками, вчителем Худяковим, актором-декоратором Андрієм Варламовичем Дубровіним. Іншими авторами портрети Шевченка зроблені з гіпсу і каменю.

У 1955 році вийшла книжка Дмитра Косарика «Життя і діяльність Т. Шевченка. Літературна хроніка». У цій книжці автор вперше зазначає, що в другій половині липня та в серпні 1843 ро-

66

ку Тарас Шевченко під час подорожі на Україну відвідав Микитин Ріг (Нікополь), село Покровське. У цьому селі поет змалював пам'ятники Січі, зробив багато інших малюнків. На це звернули увагу нікопольські краєзнавці. На сторінках міської «Нікопольської правди» та обласної газети «Зоря» стали з'являтися літературні розвідки про перебування Шевченка на Нікопольщи-ні. Перший з місцевих художників, хто зобразив цю подію в історії південного краю, був працівник Нікопольського краєзнавчого музею Степан Іларіонович Піткевич. Він виконав олією невелику картину «Тарас Шевченко в Капулівці». Самодіяльний художник зобразив поета на березі річки Чортомлик, а також змалював острів Січ, де знаходилась Стара Чортомлицька Січ Ці картини зберігаються у фондах місцевого краєзнавчого музею.