Тарас Шевченко на Нікопольщині

А у нашім краю,

Від усіх говорю,

Не затиснуть слова Кобзаря.

Те, що від серця висловила Лідія Человань, доповнює дев'яти-аЛІасниця Світлана Смольникова у своєму вірші «До Кобзаря»:

Встань, Кобзар, із могили, Подивись навкруги — Ти побачиш Україну, Вільну від недуг.

Нема рабства на Вкраїні, * Нема і панів, Ти побачиш милу волю І зелень ланів.

154

Подивися, вільнодумцю,— В даль, яка ясна! На Вкраїну завітала Радісна весна.

З одного учбового закладу в інший подорожував альбом-еста-фета. ВІсе новими і новими повідомленнями заповнювались його сторінки. Все багатшим за змістом ставав цей своєрідний літописець учнівського життя того шевченківського шістдесят четвертого року. З рапорту вихованців школи-інтернату № 2, записаного в альбомі, довідуємось, що тут вийшов перший номер стінної літературної газе І й «Струни Кобзи», що школярі написали листи праправнукам поета Тамарі і Федору Шевченкам та правнукові Д. Ф. Красицькому, що учні школи створили карту оновленого Дніпра під назвою «Оживуть степи, озера», що в школі готують літературно-музичну композицію «На оновленій землі слово Тараса лунає», з якою юні гуртківці виступатимуть перед колгоспниками району і трудящими міста. А шестикласник Сашко Шлепак вмістив в альбомі свій вірш «Він жив і живе з народом». Ось як висловив свої думки про Кобзаря маленький школярик

Якби рука плуїатаря Тоді піднялась на царя, Шевченко всіх би кріпаків Повів би прямо на катів

Шевченко бачив чорні муки, Що гризли мозолисті руки, Ту долю гнівно проклинав Й до боротьби всіх закликав.

Тяжка та доля вже минула. Ми пам'ятаєм Кобзаря, Нам хочеться, щоб і в майбутнім Над світом всім зійшла зоря.

Учениця цієї ж школи Лера Бундименко, восьмикласниця, теж. залишила овій вірш «На землі Тарасовій» в альбомі-естафеті:

У Каневі над рікою Голубінь небесних хмар, Вкритий славою гучною, Спить безсмертний наш Кобзар.

Так, Тарасе, славні вісті

Ми про тебе знаєм, *

Твої добрі, світлі мрії

Ми в класі вивчаєм.

55»

Прокинулась Україна Від тяжкого сну, Розігнала, розметала Долю ту гірку.

І тепер по всій країні

Пісня правди лине,