Тарас Шевченко на Нікопольщині
Вночі утікали.
Можливо, тут, у селі Покровському, на тому місці, де колись знаходилась Нова Січ, Шевченко задумав і виконав у 1843 році малюнок «Сліпий» («Невольник»), що послужив сюжетом для поеми.
Добре відома активна підготовча робота Шевченка як художника на натурі, про що свідчать натурні зарисовки, котрі майже повністю увійшли до завершених офортів «Живописной Украи-ньі». Безумовно, підготовчі малюнки з натури мали ще новий творчий процес для кожного офорта «Живописной УкраиньІ». Таким чином, і малюнок Шевченка «Покровська Січова церква» теж виконаний з натури, коли поет відвідав село Покровське. Нагадаємо, що у 1844 році в проспекті, надрукованому на зворотній стороні випусків «Живописной УкраиньІ», Тарас Шевченко обіцяв передплатникам у 1845 році представити краєвиди не тільки Чигирина, Суботова, Батуріна, але й Покровської Січової церкви. Значить, художник ці малюнки краєвидів уже мав.
Правда, ми Чигирин і Суботов знаємо з акварельних малюнків Шевченка, виконаних у 1845 році: «Чигирин», «З Суботівсько-го шляху», «Чигиринський діючий монастир», «Богданова церква в Суботові», «Богданові руїни в Суботові».
На жаль, малюнки Покровської Січової церкви, Чигирина і Суботова, намальовані Шевченком у 1843 році, до нас не дійшли. В альбомі 1839—1843 років їх немає. Тому ряд шевченкознавців, наприклад, Петро Жур, висловлюють припущення, що міг існувати ще один альбом з малюнками, виконаними Шевченком на Запорожжі, в Чигирині і Суботові. (Петро Жур- «Літо перше».-К. «Дніпро», 1979 р., сгор. 158).
Саме в цьому альбомі, на нашу думку, повинні бути малюнки Шевченка—дніпровських порогів, острова Хортиця, Нікополя, Капулівки, Покровського, перші могили Івана Сірка. Петро Жур зазначає: «У 1847 році під час арешту у Шевченка були вилучені два альбоми: 1). 1839—1843 роки; 2) 1845 року. Ці альбоми збереглися. Але відомі спогади П. Куліша про те, що у польського археолога Костянтина Свідзінського зберігалися якісь дорогі альбоми Шевченка».Незадовго до смерті Свідзінського, в листопаді 1859 року, Куліш відвідав його в Києві. Через два роки після того Куліш писав:
«Дивним і небезпечним явищем було б для якого-небудь малоросійського пана умираючий поляк, католик і аристократ, оточений такими речами, як мідні дошки з українськими сценами, гра-фіровані поетом Шевченком, як його дорожні альбоми, набуті з «десятих рук за велику плату...».
Т. Г. Шевченко. На Орелі (село). (Олівець.)
А що в збірці Свідзінського були твори Шевченка, свідчать описи його бібліотеки та описи музею. Так, в описі, 'виданому Лоським 1857 року, ще до повернення поета із заслання, через два роки після смерті Свідзінського, в розділі «Гравюри і оригінальні рисунки», значиться: «Гравюри на міді Шевченка». У збірнику Свідзінського було близько 14 тисяч гравюр та оригінальних малюнків. Той же Лоський свідчить: «Серед сучасних творів малоросійських граверів показував мені Новаківський кілька мідних дошок, гравірованих талановитим тамтешнім поетом і гравером Шевченком. Ці мідні дошки являють собою переважно українські пейзажі, і, здається, до цього часу не були відтиснуті.. » (Петро Жур. «Літо перше. К. «Дніпро», 1979, стор. 158—159).
Рештки малюнків та мідних дошок офортів «Живописной Ук-раиньї», про котрі згадує Петро Жур, і котрі належали польському археологові та бібліографові К. Свідзінському, з 1855 року зберігалися у бібліотеці Краснінських у Варшаві. У роки другої світової війни бібліотека Краснінських повністю знищена гітлерівцями. У колекції К- Свідзінського, можливо, й знаходились малюнки і мідні дошки «Покровської Січової церкви».
Варто відзначити, що «Живописная Украйна» Т. Г. Шевченка— твір новаторський не лише ідейним спрямуванням, а й реалістичною художньою формою. Вона відразу здобула схвальну оцінку. Ось як відгукувався про це журнал «Мистецтво». Створена Шевченком-художником у 1844 році «Живописная Украйна» за глибиною ідейного змісту, рівнем художньої майстерності, національною своєрідністю належить до справжніх перлин нового класичного українського й російського образотворчого мистецтва першої половини XIX столітя. У Вітчизняному образотворчому мистецтві минулого століття важко знайти твір української тематики, може за виключенням рєпінських «Запорожців», котрі здобули собі таку широку-популярність, як «Живописная Украйна» Шевченка». Так писав шевченкознавець Я. Затенацький у статті «Полум'яний поборник народності й реалізму», надрукованій у книзі «Тарас Шевченко — художник» («Мистецтво», Київ, 1963р., стор. 8).