Українська література в питання і відповідях (24 білети)
Розповідь про основну подію, яка йде після зачину, як правило, дуже де-тальна. Вона уповільнена додатковими епізодами, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. Кінцівка думи славила героїв та бажала їм усякого добра та гаразду.
Прикметною рисою побудови дум є їх неподільність на строфи. Дума може поділитися на окремі періоди (тиради). Вона відзначається нерівномі¬рністю рядків. У них може бути від чотирьох до тридцяти і більше складів
Рядки у думі можуть бути не заримованими, але дума завжди має свій ви-разний ритм. Це дає можливість виконавцеві змінювати мелодію, слова, імпровізувати. Для виконання дум потрібна спеціальна підготовка. Сьо¬годні таку підготовку здійснюють кобзарські школи. Відомою кобзарсь¬кою школою в Україні є Стрітівська, в якій працюють такі талановиті ко¬бзарі, як брати Ми-кола та Василь Литвини. Кобзарське мистецтво, виконання дум зберегли українці в діаспорі. На весь світ стали відомі ви¬конавці цього жанру – Кита-стий та Мішалов.
Давнім жанром історичного епосу є також історична пісня. Пам'яткою се-реди-ни XV століття є відома пісня “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш”. Три роти, що стоять “на версі Дунаю” – турецька, татарська та польська – правдиво відобра-жають тогочасну історичну обста¬новку України, на землі якої завжди зазіхали загарбники.
Історичні пісні, як і думи, передають своїм змістом конкретні істо¬ричні події, процеси, оспівують історичних осіб.
Найдавніші історичні пісні, які пов'язані з добою козаччини, оспі¬вують лицарів-патріотів. Відомою є “Пісня про Байду” – народного улюбленця, який потрапивши в неволю і зазнавши страшних катувань, не втратив своєї національ-ної гідності, не став зрадником.
Історики стверджують, що прототипом Байди Вишневенького був князь Дмитро Вишневецький. Д. Вишневецький заклав на Хортиці фор¬тецю. Під час одного з боїв він був полонений і люто катований. Його за¬чепили ребром за гак- Таких самих мук зазнав і герой “Пісні про Байду”. Важкі тортури переніс полонений турками легендарний Морозенко (пісня “Ой, Морозе, Морозенку”). Упродовж віків залишається бути популяр¬ною пісня-марш “Ой, на горі та женці жнуть”, присвячена звитяжним ге¬роям Дорошенкові та Сагайдачному. Великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користується в народі пісня-кант “Ой, зійшла зо¬ря” – про Почаївську Божу Матір, що врятува-ла монастир і всіх, хто в ньому сховався під час турецької облоги.Історичні пісні про боротьбу українського народу проти польських загарб-ників оспівують масовий героїзм народу. У них прославлено битву під Корсу-нем (“Засвіт встали козаченьки”), Жванцем (“Ой, з города Немирова”), Збара-жем (“Ой, що то за хижка”). У піснях цього періоду зве¬личено Б. Хмельниць-кого і його битву в урочищі Жовті Води на Дніпро¬петровщині (“Чи не той то хміль”). Образ Хмельницького порівнюється з хмелем, що завжди був уособ-ленням молодечої сили та звитяги. Йому присвячена також пісня “Гей, не ди-вуйтесь, добрії люди”. Героєм цієї пі¬сні є також сподвижник гетьмана М. Кривоніс, що пліч-о-пліч йшов з Б. Хмельницьким і під Жовтими Водами, і під Корсунем. Героями істо¬ричних пісень стали Нечай, Богун та інші історичні діячі. Образ Б. Хмельницького оспіваний також у народних думах, зокрема “Хмельни¬цький і Барабаш”.
Увійшли в історію пісні порівняно недавнього часу, які ми називаємо стрілецькими. Сьогодні всім відома пісня “Ой у лузі червона калина”, що хоч і має свого автора, але залишається народною. Історичні пісні та думи є провід-ними жанрами української народної творчості. Чимало сюжетів цих жанрів стали основою для літературних творів.
Народна пісня стала поштовхом для написання драм “Сава Чалий” М. Костомарова та
Костомарова та І. Карпенка-Карого. У прозову і драматургічну творчість М. Старицького ввійшов легендарний образ Марусі Богуславки. Неоднора¬зово зверталися письменники до пісні “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечор¬ниці”. За мотивами цієї пісні створена одноіменна драма М. Старицького, повість О. Кобилянеької “У неділю рано зілля копала”, роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”.
2.Краса духовного світу героїв Олеся Гончара.
Значним творчим досягненням Олеся Гончара є відтворення краси духов-ного світу його героїв на сторінках романів, повістей, оповідань та новел. Ав-торське замилування героями у їх любові до Батьківщини, глибо¬кій вірності у дружбі та коханні спостерігається уже на перших сторінках роману “Прапороносці”.
Багатий внутрішній світ героїв трилогії, їх гума¬нізм і благородні пориви зразу ж беруть у полон читача. “Все, все ми відда¬мо тобі. Батьківщино... Все! Навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї... краси вірності, той не жив по-справжньому”. Ці слова Брянського не¬задовго до його смерті увиразнюють образ духовно багатої людини; юнака, що зворушує романтичною вірністю коханій, друзям, Батьківщині; мудрого командира, ім'я якого живе серед солдатів навіть після його смерті. Завдяки багатому внутрішньому світові, з яким не таївся Брянський у невідповідних, на перший погляд, умовах війни, його ім'я залиши-лося для воїнів символом відваги і краси. До нього йшли за порадою, моральною підтримкою, йому відкривалися у найпотаємнішому. У полку Самієва приналеж-ність до роти Брянського вважалася винагородою. Ба-гатство духовного світу, моральна досконалість, патріотичний обов'язок єднає з Юрієм Брянським Шуру Ясногорську, Євгена Черниша, молодого бійця Гая та Інших персонажів тво¬ру.