Українська література в питання і відповідях (24 білети)
Одним із шедеврів інтимної лірики Д. Павличка, що стала відомою піснею, є поезія названої збірки “Моя любове, ти – як Бог”. Цю пісню ви¬конує молодий співак Тарас Курчик.
Справді народною піснею, –, а це завжди найвища нагорода для ав¬тора – стала пісня на слова Д. Павличка “Два кольори”. Високу художність тексту за-безпечують тут вдало використані символи сорочки-вишиванки, як своєрідного оберегу, та двох кольорів – червоного, що є виявом лю¬бові, радісних почуттів, і чорного, який передає журбу. Як червона і чор¬на нитка у вишитті, так радість і журба у житті – завжди поруч: “Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги”. Цікаво, що червоний і чорний кольори характерні не тільки для гу¬цульської вишивки, але й загалом для української. Цю пісню можна зіста¬вляти з відомою “Піснею про рушник” на слова А. Малишка.
Білет 18
1.Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та його героїв.
Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933) справила знач¬ний вплив на розвиток української літератури і суспільно-політичної думки всього XX ст.
Після виходу збірки “Сині етюди” (1923) О. Білецький назвав М. Хвильово-го “основоположником справжньої нової української прози”. Новели прозаїка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мисте¬цькою самобутністю.
Характерним стилем для 20-х рр. був стиль революційного романтиз¬му, роман-тики вітаїзму (активного романтизму). У “Синіх етюдах” вирізня¬лися такі героїко-романтичні новели, як “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”. Ранні новели відбили прийняття М. Хвильовим своєї неспокійної сучаснос¬ті як світанку нової щасливої ери. Але це захоплення було недовготрива¬лим.
В оповіданні “Кіт у чоботях” письменник тонко підмітив бюрократи¬зацію партії вже в перші роки по війні, обмеженість партійців, їх небажання вчитися, розвиватися: “Товариш Жучок дочитала – прочитала “Что такое коммунизм” (без автора) і тільки”. Уже тут зазвучали ноти сатири. Пись¬менник був надто прозірливим і чесним, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням. Звідси проблема розбіжності між мрією і дійсністю стала найголовнішого в усіх його подальших творах. Серед поетич-них символів М. Хвильового одне з чільних місць за¬ймає образ “загірньої ко-муни”, який має мало спільного з народжуваним “новим світом”, тобто ра-дянською дійсністю.
Відмова письміенника від традиційного описового реалізму увібрала відмову від послідовного викладу подій, намагання через часові зміщення, непослідов-ності досягти посилення емоційних ефектів. Збірка оповідань “Осінь”, повість “Санаторна зона” (1924) і особливо громадянська актив¬ність зробили М. Хвильо-вого центральною постаттю у літературному про¬цесі 20-х рр. Одним із найкращих творів М. Хвильового є оповідання “Я (Романтика)”. М. Жулинський писав: “Небагато є в світовій літературі та¬ких творів трагічного звучання, в яких були б відтворені драматичне роз¬двоєння реальності та ідеалів, внутрішній конфлікт революціонера, який потрапляє у “витворену революційними ідеями пастку”.Твір присвячено оповіданню М. Коцюбинського “Цвіт яблуні” і напи¬сано в імпресіоністичній манері. У вступі ліричний герой говорить про свої дві великі любові: “Загірня комуна”, вимріяна, до якої ще йти і йти, воюва¬ти, лити кров чисельних жертв – це перша любов. Друга любов – “воісти¬ну моя мати”, “прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях неві¬домих віків”. Мати, яка всім серцем любить свого єдиного, бунтівливого сина, відчуває: “Надхо-дить гроза!” Різким дисонансом до вступу змальовані криваві судилища, де вершить “справедливість” герой новели. Ліричний ге¬рой вважає себе “чекістом і люди-ною”. Ось перед ним чоловік і жінка. “Мужчина впав на коліна і про-сить милості. Я з силою штовхнув його но¬гою – і він розкинувся горілиць... Женщина сказала глухо і мертво: – Слухайте, я мати трьох дітей!.. Я: – Розстрілять”. Комунари, чекісти безупинно п'ють, а ліричний герой ходить до ма¬тері, щоб відчути себе “людиною”. Його терзають страхи: “...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті”. Настав момент, коли у непримиренній суперечності зітк¬нулися найсвятіші для героя почуття: синжська любов і революційний обов'язок. Він стає гвинтиком і заручником могутньої системи. Нездатному на бунт героєві залишається виконати волю системи: він, “охоплений пожа¬ром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притис¬нув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скро¬ню”. Абстрактному ідолу “загірньої комуни” принесено найбільшу жертву і в його ім'я скоєно найбільший злочин–матеревбивство.
У 1925 р. М. Хвильовий разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Тоді ж він започаткував літературну дискусію, яка від питання про якість творів художньої літератури перейшла на ідеологічні засади. Він закликав пись¬менників повернутися до українських національних джерел, орієнтуватися па “психологічну Європу”. Звідси знамените гасло М. Хвильового– “Геть від Мо-скви!”. “У Європу ми поїдемо вчитись, – писав письменник, – але із затаєною думкою – за кілька років горіти надзвичайним світлом”. Отже, новітня українська література яе може орієнтуватися лише на російську, бо не позбу-деться рабського наслідування.