Українська література в питання і відповідях (24 білети)

У хмільні смеркання мавки чорноброві, Ждатимуть твоєї ніжності й любові”.

Третя частина – це роздуми матері про синове змужніння. Коли він стане перед вибором, мати бажає, щоб і друзів, і наречену, і брата по духу він вибрав не за чиєюсь вказівкою, а з власної волі. Мати прагне, щоб голо¬вні підвалини людсько-го життя – матір і батьківщина – ніколи не були замінені. Навіть у смерті, в еміграції, в багатстві і бідності.

“Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” –

цей поетичний шедевр В. Симоненка, як і “Пісня про рушник” А. Малиш-ка, отримав усенародну шану, любов і став народною піснею.

2.Найяскравіші риси національного характеру героїв роману “Мару¬ся Чу-рай” Ліни Костенко.

Герої роману “Маруся Чурай” (1979) живуть і діють у відблиску всеохоп-люючого образу – історичної України, яка піднялась на свя¬щенну війну за свої права, державність і незалежність. Ліна Костенко розкрила далеке, сховане у віках коріння того руху, який відчутно ак¬тивізувався і поширювався у надрах радянської тоталітарної системи, підкресливши тим, що державність і незалеж-ність – одвічна мрія українського народу. Ліна Костенко у цьому творі найбіль-шою мірою довела, що українській ментальності притаманні не тільки емоцій-ність і ліризм, але й прагнення дії, сильна воля та інтелект.

Полтава, де відбуваються основні події роману, – складова час¬тина України. Міське козацтво, запорожці – палкі патріоти, які захи¬щають свій край віл ворожих навал і готові померти за Україну слав¬ною козацькою смертю. У них багато спільних рис: відданість козаць¬кій присязі, побратимству, відчайдушна хороб-рість, духовне благород¬ство, але кожний з них – це яскрава індивідуалізована постать. Сивочолий полковник Пушкар, який “і славу мав, і силу”, зберіг розва¬жливість розуму, гуманність, повагу до закону.

Почуття обов'язку – ця непорушна святість є основною рисою наці¬онального характеру героїв роману. Вона яскраво втілена в образі Івана Іск¬ри. Тільки-но “заграли знову труби до походу”, Іван відгукується на по¬клик геть-мана.

Висока внутрішня культура Івана Іскри, душевне благородство виказують себе у кожному порухові його душі, у кожному вчинку. Ма¬руся для Іскри – не просто дівчина, вона для нього символ України, легендарна українська пісня, поетичне українське єство. На суді схви¬льовано і вирішальне звучить його сло-во:

“Ця дівчина не просто так, Маруся, Це – голос наш. Це – пісня. Це – ду-ша!”.

Іншу національну рису українського козацтва втілює Лесько Чер¬кес. Справедлива, відчайдушна душа, він з презирством ставиться до судейських: “Ви, канцелюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло... в по¬ходах небувальці”. Га-рячий і поривистий Лесько Черкес зберігає вір¬ність обов'язкові.

Носієм справедливості виступає у творі велитсий гетьман Богдан Хмель-ниць-кий. Ліна Костенко підносить на вищий художній рівень постать держав-ного мужа, увиразнює кращі риси характеру, якими му¬сили б бути наділені і якими були справді провідники українців у попе¬редні віки. У романі “Маруся Чурай” розум Богдана Хмельницького осягає всі народні проблеми. За його на-казом піднімається Україна. Саме воля і мудрість гетьмана вирішили долю Марусі Чурай.

В образі головної героїні художньо вмотивована одна із найкращих національних рис характеру українців – вірність даному слову, вірність у коханні, вірність материзні. Такими були і батьки героїні. Це ж вони вчили доньку, що найбільшим злом для України завжди була зрада. Недарма ж за¬порожець зронив на суді: “Зрадити в житті державу – злочин, а людину – мож-на?”.

Вічна провина зради – це одна з найболючіших проблем нашої історії і нашого сьогодення. Ліна Костенко просвічує її рентгеном своєї художньої, пристрасної мис;іі, щоб надалі не було місця зраді у “незг¬либимій душі” українця.