Українська література в питання і відповідях (24 білети)

2.Краса і велич рідного слова у поетичній творчості Максима Риль¬ського. Прочитати вірш напам'ять.

М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж усієї творчості. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет за¬кликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення україн-ської мови. Прикладом та-кого звернення є вірш “Мова”, в якому поет з великою ніжні¬стю і любов'ю го-ворить про мову. Вона звучить для поета як пісня океану. Мова рідного народу глибока у своїй мудрості. Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважає, що у наро¬ду, його поезії, розмовній мові треба шукати джерела нового наповнення літературної мови [цитата].

Мова українського народу – самобутнє і неповторне явище. Обов'язок кожного митця турбуватися про її долю, удосконалювати і збага¬чувати [цита-та].

Своєю творчістю М. Рильський подав гідний приклад турботи про удо-сконалення мови. І в оригінальній поезії, і у перекладах численних зару¬біжних авторів, зокрема російських (Пушкін, Лєрмонтов), польських (Міц-кевич. Сло-вацький), французьких (Верлен), він збагачував українську мову власними но-вотворами, розширював її синтаксичні можливості.

Вагомий внесок поета у словникову справу української мови. Словни¬ки та довідники, видані за участю М. Рильського, не втратили свого значен¬ня й сьогодні. Як згадують друзі поета, праця над словниками і зі словни¬ками була найулюбленішим його заняттям.

У вірші “Мова” поет закликає і своїх сучасників частіше “заглядати у словник”. На його переконання – “це пишний яр, а не сумне провалля”. Високу оцінку дає автор вірша словникові Грінченка й Даля.

Вірш “Мова” написаний у 1956 р. На той час українська мова зазнала помітних деформацій у зв'язку із відведенням їй більшовицькими ідеолога¬ми другорядної ролі у суспільстві. Після XX з'їзду партії, на якому було піддано критиці культ особи Сталіна, в якійсь мірі вже можна було говори¬ти про національні утиски і насамперед про занепад національних мов. В Україні од-ним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його пое¬зія “Мова” у яс-краве свідчення цьому.

У 1959 році на IV з'їзді письменників України М. Рильський прочитав вірш “Рідна мова”. Своїм незвичайним виступом на письменницькому фо¬румі поет ще більше загострив увагу на потребі повноцінного функціону¬вання української мови. Для цього українська мова мала всі підстави.

У мові знайшли відгук історія народу, бурхливе, неспокійне його життя, яке поет прирівнює до “гулу віків”, “шуму століть”. У ньому – “бу¬рі подих”, “неволі стогін”, “волі спів”, “сурма походу світанкова”.

В умовах російського царського гноблення українська мова зазнала жор-стокого переслі-дування, нищення. Вдаючись до засобу персоніфікації, поет з болем згадує страшні знущання блазнів російського царя над її “ве¬лично-гідним духом”.

Немає сумніву, що підставою для таких поетичних узагальнень М. Риль-ського були всі ті ганебні документи, які забороняли українське слово в офіційно-діловому мовленні. Це був горезвісний Валуєвський цир¬куляр, Ємський указ та численні неопубліковані заборони у радянські часи, Про всі ці знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем.

Кожен рядок наведеної строфи узагальнює гірку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася її сла-ва по світу. За спробу протистояти імперській сваволі не раз доводилося плати-ти власною волею. І це вже стосувалося не тільки минулого століття, а й 20-30-х – кінця 40-х років XX століття. Навіть під час хрущовської “від¬лиги” М. Рильський не міг відверто виступити на захист рідної мови. Саме на такі асоціації наводить його поезія “Рідна мова”. Тому у другій частині вірша поет так багато уваги приділяє російсько-українським культурним зв'язкам та вільному розвитку української мови. Зрозуміло, що говорити про “вільне сло-во” українського народу у колі братніх мов доводилося більше з огляду на те, щоб не накликати біди на себе особисто та й на спро¬би відродження української культури у післякультівські часи.

Краса і велич рідного слова оспівані М. Рильським у вірші “Сонет про словник”, поемі “Слово про рідну матір” та інших творах.