Українська література в питання і відповідях (24 білети)

Поезія “Contra Spem Spero” є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Треба зауважити, що повставши проти духовної дегра¬дації, яку нав'язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою “весну золоту”. А Україна отримала поета, що є національною совістю і національною гордістю.

2.Історична доля української нації в творчості О. Довженка.

Художні твори Олександра Довженка охопили найважливіші віхи іс¬торії українського народу. Найбільшу увагу звернув письменник у своїх кінотворах, публіцистичних статтях на події, пов'язані з першою та другою світовими війнами. Історичну долю української нації у смертельних випро¬буваннях XX століття змалював він у творах “Арсенал”, “Звенигора”, “Щорс”, “Мати”, “Та-рас Бульба”, “Стій, смерть, зупинись”, “Воля до жит¬тя”, “Україна в огні”, “Повість полум'яних літ” та ін.

Якщо громадянська війна ввійшла у творчість О. Довженка окремими епізодами, то твори про другу світову війну, як відзначають літературозна¬вці, це “ніби одна книга” про всі страждання й трагедії, про героїчні подви¬ги і пе-ремоги.

О. Довженко беззастережно любив свій народ, Україну, Тому близько до серця взяв долю українського народу в грізний час війни. На сторінках своїх творів поет з болем говорить про те, що Україну фашисти захопили найпер-шою з республік тодішнього Радянського Союзу і найбільш її поні¬вечили.

У високохудожній кіноповісті “Україна в огні” письменник показує пекло подій, які з волі Сталіна та Гітлера розгорнулися в Україні. Тут і по¬чаток війни – один із найтрагічніших її періодів, коли під тиском ворога війська захисників не просто відступають – тікають, залишаючи на поталу непідготовлених без-зброй-них людей. Автор показує Україну в цей час у си¬мволічному образі Олесі, яка стоїть на роздоріжжі подій із своїм розпачем і горем. Що чекає її? Є щось симво-лічне і в обірваній мирній пісні Запорож¬ців, яку вони вже непов-ним сімейним складом доспівають лише після війни. Показує письменник і розтерзане фашис-тами село під час окупації, що дає повне уявлення про муки всієї України.

Засуджуючи війну, автор неодноразово виявляв свій великий гнів до загарбників, осмислював дух непокори всього українського народу. У творі утверджується висока ідея невмирущості української нації, високої моралі українців. Особливо мужнім змальовано Лавріна Запорожця. Не з доброї волі ставши старостою у німців, він налагоджує зв'язок з партизанами, сприяє їм, аж доки сам не потрапляє в концтабір.

Таким чином, письменник показує, що у хвилини найтяжчих випро¬бувань кращі сини українського народу не корилися. Вони мужньо відвойо¬вували свій край і власну волю.

Не обійшов увагою О. Довженко і такої болючої проблеми, як зрад¬ництво. У кіноповісті таким зрадником в першу чергу є Максим Заброда. Непроста у нього доля. Довелося у час так званого розкуркулення побувати в Сибіру. По-вернувся Максим озлоблений на владу, на людей, які відправ¬ляли його на за-слання. Насамперед затаїв зло на Лавріна Запорожця. І да¬ремно намагається Запорожець пояснити Заброді, що то були проблеми внутрішні, а зараз йдеться про загрозу свободи для всієї України. Забродою керує тільки бажання помсти.

Дезертирство, зрадництво хоч і поодинокі явища серед українців, але не випадкові. Адже Україна, як з гіркотою писав О. Довженко, – єдина у світі держава, де не вивчалася її історія, де вона “вважалася чимсь заборо¬неним... Другої такої країни на земній кулі нема”. Звідси виводив О. Довженко корені слабодухості, продажності. Сповідуючи правду. О. Довженко одним із перших в українській літературі піддав сумніву непо¬грішність сталінського генія. Лаврін Запорожець знімає портрет вождя зі стіни і ставить його додолу зі сло-вами: “Не думали ми з вами, що так вийде”.

Осмислюючи хід війни, переживаючи великі людські втраги в ній, О. Дов-женко добре розумів провину Сталіна, який напередодні винищив військові кадри, припустився грубих тактичних помилок. Тому на сторінках твору нема жодного слова похвали Сталіну.Символічним у кіноповісті є образ Христі Чепурної. У ньому автор уза-галь-нив трагедію українського народу, що був кинутий на поталу фаши¬стам, переніс всі найтяжчі випробування, масове фізичне нищення, виве¬зеним до Німеччини на примусові роботи. На жаль, після визволення бага¬тьох із тих, хто були жертвами війни, як відомо, назвали зрадниками і навіть судили.