Українська література в питання і відповідях (24 білети)

Білет 2

1.Трагедія особистості в романі “Хіба ревуть еопи, як ясла повні?” Пана-са Мирного.Трагедію особистості Панас Мирний відбив уже в назві – при видан¬ні 1903 р, в Україні твір був названий “Пропаща сила”. У романі, за визна¬ченням І. Франка, “змальовано майже столітню історію українського села”, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. В але¬горичній назві “Хіба ревуть воли. як ясла повні?" звучала головна ідея: воли – символічний образ уярмленого селянства – не ревли б, якби було що їс¬ти й пити.

Трагедію особистості найповніше відтворено у долі Чіпки, Грицька, Мак-сима, Мотрі. Інші персонажі– Галя, Христя, баба Оришка– сприя¬ють рельєфнішому відтіненню головних характерів. Треті – Лушня, Мат¬ня, Пацюк, Порох. Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський, хоча і є епізодичними, дали змогу авторові передати сутність тогочасних суспільних тенденцій та психологічно увиразнити причини трагедії особис¬тості.

Складна композиція роману, яку академік Олександр Білецький на¬звав “будинком з багатьма прибудовами і надбудовами”, підпорядкована меті як-найширше показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, тобто спричинило трагедію.

У центрі роману образ Чіпки – невтомного шукача правди, котрий зійшов на криву стежку боротьби і став “пропащою силою”. Син зневаже¬ної селянки. Чіпка зростає в злиднях, в умовах недоброзичливості й воро¬жості. Ровесники глузують з нього. Коли багатій Бородай за впертість про¬гнав Чіпку з роботи, він "поніс у серні гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робіт-ника...”. Кожний з етапів життя Чіпки ви¬разно окреслений зав-дяки тонкому психологічному аналізу його поведінки. Різкі переходи віл сподівань щасливо жити на своєму добрі до гірких роз¬пачливих настроїв роз-кривають збентежену душу героя. Надто вразила кри¬вда Чіпку, коли за право працювати на власній землі чиновник цинічно ви¬магає хабара. У цей момент Чіпка втратив віру у справедливість. У його серці вже вкотре закипіла нена-висть, на жаль, не лише до гнобителів, а й до всіх людей.

Звідси – сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Роз-думуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чіпка все глибше усвідомлює соціальні корені пануючої несправедливості. Для нього стає оче-видним, що на трудівника “налягли” і поміщик, піп, шинкар, і “свій брат-богатир”, що "всім бажається поїздити” на шиї безправного селяни¬на. Під впливом лихого “товариства” Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття “тієї кривої стежки”. Пішли розмови про земство, про вибори гласних, і Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси. Коли Чі¬пку наказом губернатора бу-ло виведено з управи “по неблагонадежности”. то ця кривда стала останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стеж¬ку сліпої помсти. Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тав-ром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця.

Грицько, найближчий приятель дитячих літ Чіпки, обирає інший жит¬тєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про “хату теплу”. Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйнови¬того парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть при¬ятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збага¬чення. Неприховане злорад-ство щодо Чіпки, зневага свого товариша – це так само своєрідна трагедія Грицька.

Максим Ґудзь – це ще один яскравий тип трагічної особистості, “пропащої сили”. Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казар-ма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безг¬луздої служби-муштри. Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимага-ла грошей, і він не соромиться грабувати людей, обби¬рати солдатів. Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та “заслугами”. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників. Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю – збага-ченням.

Трагедія людської особистості чи не найбільш зворушливо відтворена в образі Мотрі. Мотря – одна з найтрагічніших постатей в українській лі¬тературі. Із психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страш¬них випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбій¬ництва Чіпки, мати викриває його злочин. Так образ матері-страдниці, її че¬сні, справедливі рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий пово-рот у розвитку образу цієї трагічної особистості за¬свідчує неминучість перемо-ги добра над злом як однієї з етичних засад на¬шого народу.2.Відтворення настроїв людини через образи природи у збірці “Со¬нячні кларнети” Павла Тичини.