Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція)

У чистому виді згортання (ліквідація) застосовується вкрай рідко. Процеси згортання і зростання підприємства в ринковій системі господарювання взаємопов’язані і взаємозалежні. Таке управління можна представити як цілеспрямоване комбінування чотирьох стратегій, що виконується менеджером для забезпечення стабільного розвитку. Відзначимо, що мистецтво менеджменту і складається в виробці такої композиції відповідно до змін зовнішнього середовища, прогнозом їхнього розвитку (маркетингом), а також управлінськими можливостями підприємства. Помилковість оцінки подібних процесів, недостатня майстерність менеджера призводять до некерованості процесу стабільного розвитку і хаотичному розвитку ліквідаційних процесів, превалюванню стратегії згортання над стратегією розвитку, результатом чого є банкрутство. Інакше кажучи, банкрутство в термінах розглянутих стратегій - це збільшення в діяльності підприємства питомої ваги стратегії ліквідації за рахунок скорочення сфери дії стратегії розвитку.

Представляючи управління підприємством як процес цілеспрямованого переведення соціально-економічної системи в бажаний стан, визначимо цей стан у координатах «розвиток - згортання».

Стан 1 — активний розвиток: боротьба за положення в новому секторі ринку, активна поведінка на ринку, успіх у конкурентній боротьбі за свого споживача. Цей стан характеризується високою питомою вагою стратегії розвитку і низькою питомою вагою стратегії згортання.

Стан 2 — стабільний розвиток: стійке положення на ринку. Стратегія розвитку погоджена зі стратегією згортання, тобто розширення високорентабельних виробництв відбувається паралельно і скоординовано зі згортанням низькорентабельних виробництв.Стан 3 — реструктуризація: перегрупування фінансових, матеріальних, технологічних і управлінських ресурсів, їхньої концентрації на перспективних ринках, поглибленій роботі зі споживачем і переході до нового товарного ряду. Іншими словами, у цьому стані створюється потенціал для активного поводження на ринку, обмальованого станом 1. Цілі і напрямки реструктуризації визначаються маркетинговими дослідженнями, з одного боку, і завданнями стратегічного менеджменту - з іншого. У цьому стані превалює стратегія згортання, а стратегія розвитку характеризується низькою питомою вагою.

Стан 4 — банкрутство: некеровані процеси втрати позицій на ринку, розрив відносин зі споживачем, різке погіршення збуту, недолік коштів на освоєння нових напрямків діяльності (венчурних проектів). Цей стан характеризується різким збільшенням частки стратегії згортання при одночасному скороченні до нуля частки стратегії розвитку, тобто всі процеси, що визначають діяльність підприємства, перестають бути активними, протікають в'яло або зупиняються.

Схема переходу з одного стану в інший в координатах «розвиток - згортання» наведена на мал.3.

Проведений аналіз стану підприємства дозволяє сформулювати основне завдання антикризового управління. Це організація стабільного процесу послідовної зміни станів 1-2-3-1. Складність управління визначається впливом зовнішнього середовища, з урахуванням якого необхідно забезпечити стабільність даного процесу. Особливостями зовнішнього середовища в системі ринкового господарювання є:

• взаємозв'язок його факторів, що впливають на діяльність організації;

• складність і кількість факторів, на які організація повинна реагувати (їхня варіантність);

Рис. 3. Зміна станів підприємства.

• рухливість середовища, що розуміється як швидкість, з якої відбувається її зміна;

• невизначеність, що розглядається як функція кількості інформації про конкретний чинник, який розташовує підприємство, а також ступінь упевненості в ній.

Стабільність одного із трьох станів підприємства забезпечує менеджер за допомогою грамотно обраних і послідовно реалізованих стратегій менеджменту й, зокрема, маркетингу. Підтримка стійкого балансу процесів управління являється необхідною умовою здійснення стратегії продукту - товару і в остаточному підсумку успішності поводження на ринку. Завдання менеджера ускладнюється тим, що недоліки в ситуаційній оцінці факторів, недосягнення балансу зазначених процесів можуть викликати «швидкоплинний» некерований перехід кожного зі станів 1 - 3 у стан 4 - банкрутство. Особливої уваги і професіоналізму вимагає управління переходом зі стану стабільного розвитку в стан реструктуризації. Рішення про форми і способи переведення підприємства в стан 3 менеджер приймає в умовах невизначеності, отже, імовірність опинитися в стані банкрутства дуже висока. На мал. 3 ухвалення рішення про перехід у стан 3 позначено точкою зміни існуючої глобальної стратегії. Така назва дозволяє виділити цю стратегію із чотирьох стратегій, розглянутих вище і відрізняючихся більше «технічним» змістом.