Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція)

Кожна фірма з метою ведення обліку і звітності, а також аналізу господарської діяльності розробляє свою методику оцінки показників. Як правило, така методика приводиться цілком або частково в примітках, або додатку до фінансової звітності. Разом з тим, міжнародна практика в області обліку і звітності виробила деякі уніфіковані методи обліку, якими фірми широко користуються з метою порівнянності звітних даних і полегшення проведення економічного аналізу. Зокрема, у міжнародній практиці широко користуються наступними методами ведення обліку й аналізу, розробленими Комітетом з міжнародних стандартів обліку (КМСО) [13].

Метод обліку доходу, або метод визнання доходу, що визначає момент, коли постачальник здобуває право на одержання доходу від постачання товару або надання послуг. Відповідно до цього методу, доход від продажу товарів вважається визнаним на дату продажу, тобто на дату постачання покупцеві. Доходи від послуг вважаються визнаними, коли послуги фактично виконані. Доходи від дозволу третім особам використовувати активи фірми такі, як відсотки, рентні платежі, ліцензійні поточні відрахування, вважаються визнаними після закінчення терміну таких надходжень або використання активів. Доходи можуть бути визнаними протягом періоду виробництва товару відповідно до контрактів із тривалими термінами виконання. Доходи можуть також вважатися визнаними по нагромадженню сум наявних платежів після установки поставленого товару, нерухомого майна або по виконанні визначених умов (франшізи).

Визнання доходу збільшує активи і зменшує пасиви з відповідними результатами по статті "Власний капітал". Визнання доходу на стабільному і відповідному базисі є основою формування рахунка прибутків/збитків.

Метод обліку за виконаним контрактом припускає, що доходи в звіті про прибутки і збитки відображаються тільки в тому випадку, коли контракт по реалізації товарів і послуг цілком виконаний або виконана його істотна частина.

Метод поетапної здачі робіт припускає, що доходи в звіті про прибутки і збитки відбивають відповідно до часток закінченої обробки продукції і зроблених послуг, на які укладений контракт у звітному періоді.

Метод оцінки власності припускає, що первісні інвестиції враховуються по вартості і записуються одним рядком у балансі інвестора. Інвестиції збільшуються (зменшуються) на пропорційну частку прибутку (збитку) інвестора, оголошений фірмою. Коли інвестор одержить дивіденд, сума інвестицій скорочується на суму отриманого дивіденду. Якщо під час підготовки інвестором фінансового звіту виявиться різниця між балансовою вартістю інвестицій, підрахованих по даному методі, і пропорційною часткою чистих активів, оголошеної у фінансовій звітності фірми, то таку різницю необхідно амортизувати.Метод обліку по собівартості, відповідно до якого інвестиції в інші компанії відбивають по собівартості. У звіті про прибутки доходи інвестора від інвестицій відбивають тільки в тому обсязі, у якому вони дійсно перераховані капіталоприймаючою компанією від чистого прибутку, накопиченого з дня придбання цих інвестицій.

Метод оцінки витрат у спільному підприємстві використовується, коли інвестор не робить істотного впливу на хід його діяльності. Витрати на початку інвестиції відображаються у балансі статтею "Інвестиції". Прибуток, отриманий від спільного підприємства, не відображається на рахунках інвестора, поки вони не будуть розподілені як дивіденди. У балансі інвестиції показуються в первісній оцінці. Коли дивіденд оголошений, інвестор розглядає свою частку як поточний доход.

Метод пропорційної консолідації припускає, що інвестор консолідує у своїх фінансових звітах свою пропорційну частку в кожнім виді активів, зобов'язань — у доходних і видаткових статтях спільного підприємства.

Метод пайової участі, відповідно до якого інвестиції спочатку відображаються по собівартості, а потім їхня оцінка коректується в залежності від змін частки інвестора в чистих активах підприємства, акції якого придбаються. Звіт про прибутки і збитки інвестора відбиває частку останнього в результатах діяльності фірми, акції якої здобуваються.

У залежності від конкретних цілей аналізу використовуються різні економічні показники або їхні сполучення, що дають кількісну і якісну оцінку діяльності фірми. По цих принципах їх можна класифікувати в такий спосіб:

1) показники, що характеризують економічний потенціал фірми;

2) показники, що характеризують господарську діяльність фірми;