Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція)

У вкрай складних економічних умовах сучасної України реальних успіхів в антикризовому управлінні можуть домогтися тільки всебічно підготовлені менеджери – новатори, оскільки в кожному конкретному випадку необхідні нестандартні, інноваційні рішення.

Загальновідома тріада, що визначає нині успіх у бізнесі – «Люди – продукт – прибуток». Стабільність бізнесу , міцність позицій фірми на ринку, її фінансів забезпечують насамперед люди. Підприємство повинне мати у своєму розпорядженні таких працівників, що здатні підходити до справі творчо, прагнути до нововведень, розвивати співробітництво з іншими, домагатися оптимального кінцевого результату. Потрібна не просто група фахівців, а дружна, творча, самонастроювальна колектив-команда. Без цього ніякі хитрування у фінансовій області справи не врятують.Але найголовніше – голова, менеджер. У кожному конкретному випадку успіх залежить від особистих якостей і достоїнств менеджера, що є сьогодні «мотором ринкової економіки» [7].

Друга по значимості проблема – продукт, те, що фірма здатна запропонувати ринкові. Тут на перший план виходить маркетинг – робота з ринком заради задоволення людських нестатків і потреб. У цій області для українських менеджерів особливого значення набувають:

— використання новітніх результатів науково-дослідних робіт, відкриттів і винаходів для виробництва й експорту високоефективних наукомістких виробів, технологій і послуг;

— ретельне і всебічне вивчення стану і перспектив кон'юнктури ринку, збір і обробка інформації про реальні потреби споживачів;

— орієнтація виробництва на перспективні вимоги ринку, адресність виробленої продукції і наукових результатів;

— активний вплив на ринок, на сформування його потреб і стимулювання збуту;

— забезпечення всебічного задоволення потреб суспільства для підвищення якості життя.

Суть антикризового маркетингу — діяльність, що перетворює потреби покупця в доходи підприємства. На жаль, вітчизняні виробники звичайно пропонують ринкові не те, що останньому потрібно, а те, що вони можуть робити. Тільки тоді, коли підприємство виявляється здатним дати споживачеві, ринкові те, що йому необхідно, за прийнятною ціною, у потрібній кількості, потрібній якості, у потрібний час і в потрібному місці, з'являються передумови для фінансової стабільності компанії. Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому, насамперед, потрібна стійкість грошового виторгу, достатньої для розплати вчасно з постачальниками, кредиторами, своїми працівниками, місцевими органами влади, державою. Необхідний прибуток, що забезпечує розширене відтворення. Стійкий прибуток, міцні фінанси підприємства — не подарунок долі або щасливий випадок історії. Це завжди результат умілого, ретельно переліченого управління всією сукупністю виробничих і господарських чинників, що визначають результати діяльності підприємства (як внутрішніх, так і зовнішніх)

Дослідження показали, що стосовно до української дійсності основні причини неплатоспроможності багатьох підприємств зводяться до недостатнього обліку претензій ринку (по пропонованому асортименту, по якості товару, за ціною і т.д.) і до незадовільного фінансового управління підприємством (неправильний облік ризиків, обтяження надлишковими зобов'язаннями, низька якість фінансового планування і т.д.). На наших підприємствах, як правило, слабко поставлена аналітична робота, погано організований облік, особливо управлінський. Можна говорити і про хвороби бізнесу, і про хвороби фінансового менеджменту. Поганий фінансовий стан характерний незадовільним розміщенням коштів, їхньою іммобілізацією, слабкою платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальниками і банками, недостатньо стійкою реальною і потенційною фінансовою базою.

Існує чимало шляхів істотного поліпшення фінансового становища підприємства. Однак успіх у бізнесі ніколи не буде стабільним, якщо він не базується на ретельно збалансованому, творчому колективі, що діє, віддаючи пріоритети споживачеві.

Щоб домогтися фундаментального успіху в бізнесі, потрібно повною мірою використовувати можливості планування. На рівні економіки країни в цілому всі невдачі антикризових стратегій, здійснюваних в Україні в останні роки, обумовлені відсутністю якісно розроблених, збалансованих, зважених стратегічних програм, комплексного підходу в рішенні проблем, ізольованістю, незкоординованістю заходів для подолання постійно виникаючих труднощів.На рівні підприємств проблеми носять аналогічний характер: як повітря, необхідні серйозні, ретельно пророблені стратегічні програми, у яких всі основні аспекти бізнесу розглядалися б у розрахунку на перспективу, у комплексі, у взаємозв'язку. Але на сьогодні на абсолютній більшості підприємств відсутні не тільки стратегічні плани, але навіть поточні програми. Аксіома підприємництва — на кожен проект підприємства повинен бути розроблений серйозний, відповідно до сучасних мірок і підходами бізнес-план. У нашій же практиці подібне трапляється найчастіше тоді, коли це робиться в розрахунку на залучення інвестицій, насамперед з-за кордону. Тим часом, бізнес-план — це норма звичайної ринкової діяльності підприємства, у рамках якої докладно, у комплексі розглядаються бізнеси-проблеми, у тому числі і фінансові. У багатьох українських компаніях просто немає працівників, здатних кваліфіковано розробити бізнес-план. Буквально по пальцях можна перерахувати приклади продуктивного використання у вітчизняній практиці таких сучасних інструментів антикризового управління, як реинжинірінг бізнес-процесів, менеджмент по проектах та інші. Поки антикризові заходи виступають як сукупність заходів для «штопання дір», а не багатоплановий комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених дій, що охоплюють всі основні фактори бізнесу (у тому числі, насамперед — людський), на серйозні успіхи в ринкових перетвореннях розраховувати важко.