Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція)

5. Невизначеність, у якій проводиться стратегія, породжує безліч нових непередбачених питань, що являється причиною групових конфліктів. Важливо конструктивно вирішувати виникаючі конфлікти. Для цього потрібно дотримуватися наступної ефективної лінії поведінки: коли тиск з боку колег або груп особливих інтересів досягає крайнього ступеня, більше задавати питань. Така поведінка забезпечує результативність процесу здійснення стратегії перебудови підприємства.

Виходячи з викладеного, процес стратегічного менеджменту промислового підприємства представимо на мал. 2.

Виявленню тенденцій при виробці економічної стратегії промислового підприємства сприяє застосування наступних методів:

• класифікація по характерних ознаках;• складання двомірних матриць;

• метод логічного квадрата.

В економічній літературі широко застосовується класифікація стратегій з погляду економічного зростання. Групування стратегій за даним критерієм така [21]:

1) стратегія концентрованого зростання припускає вдосконалювання або випуск нової продукції, а також пошук можливостей поліпшення стану підприємства на існуючому ринку або переходу на новий ринок;

2) стратегія інтегрованого зростання забезпечує економічне зростання за рахунок придбання власності, а також створення нових виробничих структур.

При здійсненні цих двох стратегій змінюється положення підприємства усередині галузі;

3) стратегія диверсифіційованого зростання реалізується в тому випадку, якщо підприємство не може розвиватися далі на даному ринку з даним товаром у рамках даної галузі;

4) стратегія скорочення виробництва або стратегія ліквідації реалізується, коли підприємство має потребу в перегрупуванні, структурній перебудові або ліквідації.

Основною ідеєю механізму банкрутства є ліквідація низькорентабельних виробництв. Стратегія ліквідації являє собою процес повного згортання виробництва, коли підприємство не може надалі вести бізнес.

При аналізі діяльності підприємства, оцінці перспектив виникнення кризових становищ важливо розглянути якісне співвідношення даних чотирьох типів стратегій.

Необхідно відзначити, що перші три типи в розглянутій класифікації відображають діяльність, орієнтовану на прогрес. Його формами можуть бути поліпшення стану на ринку, посилення положення в галузі, перехід на ринки інших товарів або їхня комбінація. Для даних типів стратегій характерна одна обов'язкова умова поведінки підприємства і менеджера - активність в області основної діяльності, тобто пошук нових способів зміцнення положення на ринку. При цьому припускається постійне покращання стану по двом основним напрямках: підвищення темпів накопичення власних засобів для наступного стратегічного маневру або поглибшення зв’язку із сталими категоріями споживачів та покращання свого стану на ринку. Крім того, необхідно забезпечувати постійний контроль за новими розробками для скорішого освоєння досягнень науки і техніки у виробництві товарів та отримання комерційного результату.

Рис.2. Процес стратегічного менеджменту

Отже, одна з якісних складових розвитку - скорочення виробництва або стратегія ліквідації. Найчастіше ця стратегія поширюється на окремі товари або виробництва й, по суті, нерозривно пов'язана з реструктуризацією підприємства. Це поняття будемо ототожнювати із процесом звільнення підприємства від низькорентабельних виробництв і створення потенціалу для прискореного розвитку перспективних, що забезпечують реалізацію однієї із трьох розглянутих раніше стратегій.