Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція)

Особливу роль в антикризовому управлінні грає фінансовий менеджмент, що являє сполучення стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, що дозволяють керувати грошовими потоками і знаходити оптимальні грошові рішення. Основним аспектом реалізації даної системи на конкретному підприємстві стає її співвідношення з прибутком цього підприємства. Відзначимо, що прибуток виступає в даному випадку як споконвічний момент, від якого відштовхується будь-яке керівництво при ухваленні рішення про ту або іншу форму фінансового менеджменту на своєму підприємстві, визначаючи тим самим значення, що він буде грати в зміцненні ринкового життя підприємства. Це дозволяє керівництву виділити фактори, що визначають структуру прибутку підприємства, забезпечити їхнє детальне пророблення і, як результат, — формування на підприємстві системи фінансового менеджменту.

Керівництво, у залежності від усвідомлення існуючих у фірмі реалій і своїх здібностей до їхнього аналізу, може відрегулювати механізм планування і розподілу прибутку. Тому для керівника, що приймає рішення про санацію фірми, найбільш важливим аспектом її життєдіяльності виступає визначення джерел наповнення прибутку підприємства, вибір одного або декількох з них, концентрація на них основних зусиль, аналіз можливості їхнього використання в процесі антикризової діяльності підприємства. Керівництво на базі взаємин з колективом, що враховують використання обраних джерел прибутку, як правило, намагається виробити особливий принцип побудови прибутку на даному конкретному підприємстві. Найчастіше даним принципом є фінансове самозабезпечення. Найбільш значимим моментом для реалізації рішень, прийнятих керівництвом у рамках його взаємин з колективом, є раціоналізація розподілу ресурсів підприємства. Інвестиції, засновані на ризику і плануванні капіталовкладень усередині підприємства і спрямовані на ліквідність, прибутковість і рентабельність його діяльності на ринку, виступають як один з найважливіших механізмів управління виникаючими в зовнішнім середовищі ризиками і планування норми прибутку підприємства за допомогою аналізу ефективності капіталовкладень і, як результат, інвестиційного проектування. Звідси процес інвестування в рамках системи фінансового менеджменту на підприємстві виявляється як основний критерій раціональності розподілу ресурсів підприємства в умовах ризику і невизначеності його діяльності на ринку.В Україні нерідко, приступаючи до реалізації інвестиційних проектів, націлених на вихід із кризи, основну увагу приділяють звичайно пошукові джерел фінансування, міркуючи, що якщо будуть гроші, то вся решта додасться. Однак практика переконує, що інвестиції, потрапляючи в ненадійні або недотепні руки, суцільно і поруч не дають реальної віддачі. Звідси настільки важливо всебічно досліджувати, наскільки надійні і кваліфіковані співробітники. Такий підхід цілком виправданий, особливо в умовах широко розповсюдженої в нас професійної некомпетентності, багаторічної звички одержувати централізовані капіталовкладення, не піклуючись про їхній вік, непристосованість до ринкового середовища, не- знання багатьох сучасних технологій. Тому, вважають більшість дослідників, починати здійснення пріоритетних інвестиційних проектів по удосконалюванню економіки фірми потрібно з навчання і перепідготовки кадрів – від менеджерів до робітників. Надійна кадрова база допомагає успішно вирішувати питання фінансування проектів [7]. Основний капітал в Україні зараз знаходиться в деяких комерційних банках, ефективних приватних підприємствах, ділків тіньової економіки, а також іноземних інвесторів, що працюють переважно в сфері обертання, оскільки їх відстрашувають політична нестабільність, політичне поле, що постійно змінюється, і великий комерційний ризик. «Живі гроші» є також у частини населення, що готове їх вкладати в будівництво житлових будинків, надійні цінні папери, але нерідко зіштовхується з авантюрними або шахрайськими проектами.

Після рішення питань про фінансування проекту пожвавлення фірми звичайно встає проблема технологічного устаткування. Зараз в Україні багато виробничих приміщень, де простоює устаткування. Але це звичайно застарілі машини, морально і фізично зношена техніка, непридатна для виробництва конкурентноздатної продукції. Приміщення і виробничу інфраструктуру після деякої реконструкції цілком можна використовувати (що робить проект дешевшим і скорочує терміни його реалізації). Однак, як правило, приходиться здобувати нове обладнання. У більшості випадків прагнуть замовити його за кордоном разом з апробованою ефективною технологією. Це, природно, позбавляє вітчизняне машинобудування замовлень, підсилює безробіття в даній галузі і залежність від зовнішніх постачальників.

Звідси потрібно підтримувати орієнтацію замовників на придбання вітчизняного устаткування, широко залучати до проектів конверсійні підприємства. Але для цього необхідно, щоб вітчизняна техніка не поступалася імпортній по своїх параметрах, була дешевше і мала налагоджені обслуговування і ремонт.

Досвід переконує, що дуже важливо при цьому не потрапити в «чорні діри» економіки, тобто підприємства, що, поглинаючи в достатку ресурси, просто не в змозі зробити конкурентноздатну продукцію. Більшість підприємств оснащені технікою вчорашнього дня, не витримують конкуренції з потоком, що заюшив на внутрішній ринок, високотехнічних, барвисто оформлених товарів з могутньою рекламою, що заполонює покупців. У таких умовах вкладати кошти в підтримку виробників застарілої продукції, що не має перспектив збуту, безнадійна справа.

В антикризовому управлінні особливе чільне значення має якість керівництва, здатність основних менеджерів підприємства вирішувати самим, здавалося б, нерозв'язні проблеми бізнесу, використовуючи весь сучасний інструментарій на основі новаторських методів і прийомів.