ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА ПЕТРІВНА ДРАГОМАНОВА-КОСАЧ) (1849-1930)

У поемі «Юдіта» — переспіві біблійного сюжету — героїня свідо¬мо йде на жертву заради помсти за свій народ, покорений Олофер-ном, закутий у кайдани, оглумлений ним. Вона, Юдіта, Ізраїлю найкращий цвіт, добровільно

Нести охоча на поталу Владарю хижому тому, Що вготував собі забаву, А їм зневагу і тюрму [49].

Вона стійко і мужньо переносить наругу, осуд, і прокльони своїх одноплемінників, намагаючись у прощальному слові запевнити, що чинить правильно і чесно. І дотримала свого слова. Ціною своєї честі повернула честь своєму народу:

Ізраїль! Вбогая Юдіта

Йому себе не продала:

Занапастила свої літа,

Для тебе ж — помсту здобула! [53].

Орієнтація Олени Пчілки на людей, що йдуть своїм шляхом і про¬тиставляють себе іншим людям, певною мірою зумовлювалася ха-

253

рактером самої поетеси, котрій вистачало мужності в час поклонін¬ня «старшому братові» сказати: «Не можна думати відірваними гас¬лами — лібералізм, соціялізм, поступ, або як тепер змосковськи кажуть українці — «прогрес» — без відношення до своєї країни. Особливо тому, що ці ж доктрини несли до нас з Московщини. Що з того, що говорили нам — не будьте вузькоглядами, обмеженими провінціалами! Будьте космополітами, всесвітянцями! — що з того коли прошкробати тільки, а з-за принадної маски якоїсь міжнарод¬ної науки завше вилазило огидне обличчя облудного наїзника»1.

Набувши бойової вдачі, мужності в частих «поєдинках» з громадою, відчуваючи відразу до пасивної моралі непротивлення злу, Олена Пчілка наділяє цими чеснотами своїх героїнь, тому автобіографізм її творчості має велику питому вагу, особливо в поезії, де лірич¬ний герой і поетеса становлять одне ціле.

Героїні Олени Пчілки не тільки мають волю і здатні діяти, а й розумно направляють цю волю. Вчинки козачки Олени і Юдіти не є результатом несподівано швидкого рішення, зробленого в стані афек¬тації, в нападі роздратування чи завдяки миттєвій інтуїції, а цілком усвідомлені. Інколи Олена Пчілка настільки загострює цей бік спра¬ви, що стає перед небезпекою схематизму й абстракції, та загальна концепція героя як істоти, керованої не тільки інтуїтивно-емоцій¬ною природою, а насамперед своїм інтелектом, волею, національ¬ною свідомістю, мала винятково велике значення, носила воістину гуманістичний характер.

Збереження образу «цілого чоловіка» в Олени Пчілки пов'язане, звичайно, з національно-визвольною і гуманістичною традиціями в усьому світобаченні поетеси. Та «цілий чоловік» був би неможливий без наявності відповідної опори і передумови для нього в українській дійсності. В ній Олена Пчілка знаходила тих справжніх людей, бо якраз 80-ті роки XIX ст. знаменні великими зрушеннями в житті українського руху, посиленням суперечностей і конфліктів, що акти¬візували діяльність цих справжніх людей, яким присвячувала свої твори поетеса і яких брала як прототипів своїх героїв.

Перший вірш, що відкриває збірку «Думки-мережанки», «З новим роком!», присвячений Е. Тригубову і В. Науменку. Вони гостювали! у Косачів у Колодяжному і були першими слухачами і критиками поеми «Козачка Олена». Серед адресатів посвят знайдемо імена рідних (М. Косач, А. Косача, Лесю Українку, А. Судовщикову (сваху), Грицька І Григоренка (Судовщикову-Косач, невістку, українську письменни-1 цю), В. Науменка, М. Лисенка та ін. ).

1880-й — рік переїзду Косачів у Колодяжне — може вважатися і роком «народження» Олени Пчілки-поетеси. «До часу проживання ]

нашого в Колодяжному, — читаємо в «Автобіографії», — припадають перші мої спроби в поезії, але ніде я тих поезій не друкувала і вже геть пізніше зібрала я їх видрукувала окремою книжечкою «Думки-мережанки» [ЗО].