ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА ПЕТРІВНА ДРАГОМАНОВА-КОСАЧ) (1849-1930)

'Цит. за кн.: Баган О. Іван Франко і теперішнє становище нації. •— Дрогобич, 1991

244

ського питання, Олена Пчілка все ж не бачила різниці між поглядами прихильників старого царського режиму і російськими лібералами, оскільки і ті, і другі не розглядали Україну в аспекті національної незалежності, що, зрештою, спостерігаємо і сьогодні, коли навіть О. Солженіцин не вирвався з силового поля шовінізму й імперіалізму.

Такі виступи Олени Пчілки приносили їй багато неприємностей і нападок з боку опонентів та царського уряду, під таємним наглядом якого вона перебувала з 70-х років, як і її брат Михайло, на зустріч з яким Олена Пчілка поїхала 1878 р. у супроводі свого чоловіка в Париж. «На границі при повороті зробили нам пильний огляд усіх наших речей, — згадувала Олена Пчілка, — а до нашої подорожі приточили навіть те, чого в ній не було. Саме на той час стався терористичний акт над Мезенцевим, і це було поставлено у зв'язку з нашим побаченням з Михайлом, бо ніби то він власне через нас передав у Росію деякі революційні директиви» [27].

1880 р. родина Косачів переїхала в Колодяжне, в маєток чоловіка. Пчілка пожвавлює свою літературну діяльність: дописує в часопис «Громадський друг» І. Франка та М. Павлика; разом з М. Старицьким готує і здійснює видання альманаху «Рада» (1883, 1884), де вміщує вперше свої оригінальні поезії під псевдонімом Олена Пчілка; видає твори М. Гоголя у своєму перекладі: «Записки причинного», «Весня¬ної ночі» (1880—1881); друкує «Сужена — не огужена!» — жарт на одну дію (1882), її оповідання та поезії, починаючи з 1880 р., регу¬лярно з'являються у львівському журналі «Зоря»; 1886 р. виходить збірка поезій «Думки-мережанки» (Київ), а в наступному році разом з Наталею Кобринською здійснює підготовку й видання альманаху «Перший вінок», включивши туди оповідання «Товаришки» та дві поезії, веде широке листування, крім М. Драгоманова, з І. Фран¬ком, М. Павликом, редакторами галицьких часописів тощо.

Одним з імпульсів пожвавлення літературної роботи стали її діти, про що вона сама сказала в «Автобіографії»: «Моя хатня робо¬та, як і в Звяглі в останні роки, була, так би сказати, педагогічно-літературна. Дбання про лектуру для дітей близько зійшлося в мене з бажанням зайнятися перекладами деяких речей, що мені їх дуже хотілося дати українським малим читачам. Отож я приготувала кни¬жечку «Українським дітям» з перекладів деяких улюблених моїх письменників російських і польських. Опріч того вже самі діти навіть перекладали деякі оповідання, і я теж лаштувала їх до друку» [28].

Пчілка має на увазі Михайла і Лесю, котрих, оберігаючи від обрусіння, вчила дома сама. «В дітей мені хотілося перелити свою душу й думки — із певністю можу сказати, що мені це вдалося», — заявить вона пізніше. І це справді так. Мати шістьох дітей, Олена Пчілка дбала насамперед про виховання національно свідомого ук¬раїнця, громадянина-патріота з розвиненим почуттям національної гідності, людину з високою культурою серця, сильного характеру

245

і міцної ідеї й великої сили переконань. Прикладом для наслідування була вона сама, її чоловік; рідне слово, пісня, звичай, традиція бу¬ли тим інструментом, яким вона шліфувала душі своїх дітей.

Увага до духовного виховання забезпечила велику віддачу з боку дітей, які мусили завдячувати матері любов'ю до літератури, світової історії, знанням іноземних мов, розвитком талантів. Всі діти займа¬лися художніми перекладами, писали художні твори. Якраз на 80-ті роки припадають перші публікації у львівських часописах старших дітей Михайла (псевдонім Обачний) і Лесі (Лесі Українки).

Великий виховний талант Олена Пчілка спрямовувала й на всю українську молодь. «її сильна вольова натура, її великий патріо¬тизм, її вміння переконувати діяли з великою силою на молодь, — пише Петро Одарченко. — Свої думки, свої ідеї, свою вольову діяльну любов до України та до українського народу Олена Пчілка перелила не тільки в своїх дітей — вона перелила її в молоді серця тих дітей і юнаків, що мали щастя бачити цю енергійну діячку й чути її палкі промови й заклики»1.Ставши дитячою письменницею, Олена Пчілка впливала на мо¬лодь своїми завжди глибоко національними творами і творами світової класики, які вміщувала в один з перших дитячих журналів «Молода Україна» (1908—1915), видавцем якого була сама. В журналі друку¬валися Леся Українка, Степан Васильченко, Максим Рильський; українські переклади з М. Гоголя, М. Лєрмонтова, Л. Толстого, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, О. Уайльда, А. Доде, С. Лагерлеф та ін. Сис¬тематично виступала в часописі й Олена Пчілка з віршами, баєчками, оповіданнями та казками для малят, а також декількома дитячими п'єсами.