ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА ПЕТРІВНА ДРАГОМАНОВА-КОСАЧ) (1849-1930)

Психологічний світ у повісті (це стосується насамперед головної героїні — Люби) постає як складний, сповнений суперечностей, які

273

письменниця художньо виявляє, пояснює й угадує. Люба — новий в українській літературі образ жінки-інтелігентки, учасниці україн¬ського руху 60-х років, освіченої, національно свідомої пропаган¬дистки і втілювачки в життя народу поступових ідей.

Повість писалася для альманаху «Перший вінок», мета якого була порушити жіноче питання в усіх аспектах: становище жінки в сус¬пільстві, в родині, у суспільному житті. «Найбільшу заслугу коло видання сего «Альманаху», — зауважувала вдячна Н. Кобринська, — положила високоповажна Олена Пчілка, бо коли ми вже гадали, що наші заміри зведуться нінащо, що то страчена робота серед на¬ших обставин, — вона подала помічну руку і додала заохоти до дальшої праці».Олена Пчілка художньою практикою і громадсько-культурною працею багато зробила для консолідації українських сил, роз'єднаних штучними кордонами; для розв'язання жіночого питання на євро¬пейському рівні, для розкріпачення жінки і утвердження її високого статусу в суспільстві і в подружжі. Провідна ідея більшості її творів («Світло добра і любові», «Чад», «Товаришки», «Пігмаліон», «Біла кицька» та ін.) дещо відрізнялася від творів попередників і сучасни¬ків. «Рівняйся віл з волом, а кінь з конем», — проголосив І. Котлярев¬ський в «Наталці Полтавці», маючи на увазі соціальну нерівність, що стає на перешкоді щасливому шлюбові. Ця ж причина була осно¬вою конфлікту української літератури аж до 80-х років XIX ст., до появи творів Н. Кобринської, Є. Ярошинської, в яких, крім соціаль¬ного чинника, важливу роль відігравала духовна й ідейна спорід¬неність закоханих. Для Олени Пчілки чинниик національний є най¬важливішим. Він переважає і соціальний, і духовно-ідейний. Для неї неприйнятна сентенція героїні («Світло добра і любові»), що «не в тім сила, з якої сторони (з якої нації. — Лет.) людина, а щоб по серцю була. Кузьменко («Товаришки») не звертає уваги на відверте загравання Песцової в університеті, не подає їй найменшого натяку на перспективу майбутнього спільного життя. На запитання Люби, що з Песцовою, де вона, — Кузьмєнко відповідає:

«А я почім знаю, де вона ділася, як повернулася в свою Кацапію!

—Як? Хіба вона до вас не пише?

—Звичайно, ні! Чого ж вона буде до мене писать?» [236].

Подружжя Штокманів теж не знайшло ні гармонії, ні подружнього щастя, незважаючи на спільність професійних інтересів. Одруження їх відбулося без любові, без будь-яких засад іншого характеру — з вигоди. Отже, шлюб їх зарання був приречений.

Хижацтво почуттів, меркантильність у підборі подружньої пари, міщанський примітивізм, фальш, підступність, мізерність, ницість душі Олена Пчілка не любила всіма фібрами душі і висміяла у своїх творах незалежно від національної приналежності їх носія. Більше

274

того, викривальний пафос набував подвійної сили, коли йшлося про українців-перевертнів, неважливо національних чи моральних рабів своїх хиб.

У сатиричних оповіданнях «Біла кицька», «Артишоки» якраз і вис¬міяні такі раби — жертви своїх хиб. Студент університету, пан Микола, піддавшись хвилюючим чарам панни Марусі, згубив навіки своє життя. Так, йому справді подобалась панна Маруся: і за її вроду (біленька русявочка), і за ніжну, чулу душу (підібрала і вико¬хала викинене кимось кошеня біленьке з жовтим хвостиком), за цікавість до його занять, за ідентичність смаків (захоплення україн¬ськими спектаклями, українськими народними піснями), за демо¬кратизм і простоту поводження тощо, але до одруження не йшлося. 23-літній студент міг розраховувати лише на легкий флірт, та ста¬лося щось непередбачене. І все через ту біломорду жовтовуху киць¬ку, що стала причиною його довічного нещастя. А ще через свою надмірну м'якість характеру, точніше, відсутність його. Бо май він сильну вдачу, чи попався б так легко і так безглуздо в розставлені тенета панни Марусі, що обернулись справжніми кайданами под¬ружнього життя.

Все змінилося до невпізнання. Він покірно віддав свій талант (писав колись вірші), волю, інтереси — все, і став фактично живим, існу¬ючим придатком, беззастережно виконуючим забаганки, примхи, а найчастіше накази своєї дружини — неймовірно дикі своєю безглуз¬дістю; змінилася кицька — стала паскудна, гладка, з рудою смугою від вух до половини морди над правим оком, ненависна всім, особ¬ливо для пана Миколи.