Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

Практика забезпечення кредитів, яка зараз склалася в Україні, свідчить про схильність банків до застави. Через зрозумілі труднощі у здійсненні підприємницької діяльності, так4і форми забезпечення кредиту, як гарантія, поручительство, страхування ризику неповернення кредиту та уступка вимог до третьої особи використовуються значно рідше. Економіка повинна набути цивілізованих форм як під впливом ефективного державного регулювання, так і з боку формування свідомості вітчизняних підприємців в плані їх ставлення до обов’язків платити податки. І розширення тих рамок, в межах яких дозволено зараз діяти як банкам, так і підприємствам сприятиме розширенню застосування інших форм забезпечення кредиту, а не тільки застави.

Крім того, зараз, спираючись на вказівки Головного банку в системі Укрексімбанку, Укрексімбанк обмежив надання строкових кредитів без забезпечення. Навіть яким би привабливим не був проект заходу при 100%-ній гарантії його здійснення. Виходить, носії дійсно прибуткових проектів, але які не мають забезпечення для одержання кредиту і до того ще не працювали з банком раніше, не мають шансів отримати кредит для здійснення задуманого заходу.

Отже, в даній ситуації між можливим прибутком та обережністю, тобто страхом втратити виданий кредит, банк робить вибір на користь останньої.

В довершення всіх існуючих для потенційних позичальників труднощів при отриманні кредиту Президент України Л. Кучма 4 березня 1998 року підписав Указ „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", який начебто погоджений з Українським союзом промисловців і підприємців і який начебто спрямований на вирішення питання щодо погашення бюджетної заборгованості.

По-перше, виникли проблеми з визначенням моменту дії цього Указу. Згідно з Указом Президента "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р. нормативно-правові акти Президента набирають чинності не раніше дня їх опублікування, тобто в даному випадку це 30 квітня 1998 року. Ті ж, хто прийняв цей Указ, пояснює дату набрання ним чинності 22.04.1998 р. тим, що протягом 30-ти календарних днів з дня подання зазначеного законопроекту Верховною Радою України Закон України "Про відповідальність за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" не прийнятий, в зв'язку з чим і набрав чинності даний Указ.

По-друге, цей Указ містить механізм обмеження дії Цивільного кодексу, а саме, його глави 17 "Уступка вимоги і переведення боргу". З моменту дії цього Указу уступки вимоги та переведення боргу заборонені, як і бартер у зовнішньоекономічних відносинах по товарах, перелік яких на момент опублікування Указу Кабміном ще не встановлений. Слід нагадати, що зміни до кодексів може вносити тільки Верховна Рада.

По-третє, цей Указ вступає в протиріччя до Законів України "Про заставу", "Про власність" та до Конституції України.

Як цей Указ вилинув на діяльність банків? Якщо раніше клієнти, що мали заборгованість перед бюджетом, мали можливість погашати кредит шляхом уступки вимог до свого дебітора (а в Укрексімбанку, зокрема, і шляхом доміціляції векселів), то зараз, як сказано в п. 14 Указу " .Під час проведення розрахунків, у тому числі за експортними та імпортними операціями, не допускається уступка вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між резидентами та нерезидентами".

Але найпотужнішого удару потенційним позичальникам, які мають заборгованість перед бюджетом, Указ Президента України наносить в тому розумінні, що банки не приймуть у заставу майно таких підприємств, оскільки в разі неповернення кредиту позичальником банк не має жодного шансу звернути стягнення на це майно, так як п. 6 Указу гласить: "Вимоги органів державної податкової служби щодо майна і майнових прав, які є предметом податкової застави, мають пріоритет перед будь-якими правами щодо цього майна і майнових прав, крім випадків, коли ці права виникли і в установленому порядку оформлені до дня виникнення податкової застави".

Згідно п. 5 Указу підприємство може відчужувати майно, яке перебуває в податковій заставі, але за письмовою згодою органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків. Але в цьому випадку гроші, які надійдуть на розрахунковий рахунок платника податків від реалізації майна, яке знаходиться в податковій заставі, негайно повинні перераховуватися до бюджету в погашення заборгованості перед бюджетом.Надавати підприємствам дозвіл на надання майна, що знаходиться в податковій заставі, під заставу банкам при отриманні кредиту, місцеві податкові органи не мають права, оскільки вони не є юридичними особами. Навіть, отримавши від позичальника довідку з місцевого податкового органу, де вказується, що останній не заперечуватиме, якщо майно, яке перебуває в податковій заставі і яке надано в забезпечення погашення кредиту банку, проти реалізації цього майна для погашення заборгованості по кредиту та відсотках і не буде використовувати це майно в якості податкової застави, навряд чи банк ризикне видали кредит, оскільки гроші, виручені від реалізації цього майна мають бути негайно перераховані до бюджету. Точніше, видати такій дозвіл місцевий податковий орган може, але для банку він не матиме юридичної сили, оскільки місцеві податкові органи діють як би від імені Головної державної податкової Адміністрації, а остання навряд чи погодиться з тим, що в кожному конкретному випадку буде уповноважувати місцевий орган на видачу такого дозволу.